Саме так мандрував пасажир у вагоні поїзда Ужгород – Київ

Українські залізниці не перестають диву­вати рівнем комфорту. Так, на своїй сторінці у соціа­льній мережі Facebook львів’янин Oleg Tihov опублікував фото та враження про подорож у вагоні поїзда Ужгород – Київ. 

Далі подаємо цитату без змін: “18 січня цього року довелось мені по справам поїхати до Києва. Купив плацкартний білет на поїзд №100 Ужгород – Київ (вагон №5). Зі Львова він відправляється в 21.47. Стою на пероні, курю, до відправки хвилин 15. Краєчком вуха чую розмову двох сусідніх провідників:

– Ну шо? Хоч трошки нагрілось!

– Та де там!

Незвертаючи увагу, кинув недопалок , показав білет і зайшов у вагон…

Ніч я протримався, хоча сифонило зі всіх вікон. Ранком я згадав всі гімнастичні вправи та комплекс вільних вправ, що вивчав у військовому інституті. Холод був неймовірний. У пам’яті спливала картинка з радянських фільмів, коли зимою дерев’яні вагони тягнули димлячі паровози, а люди вдягнені у все тепле ходили з чайником за окропом.

Ранком у провідника замовив каву, натякнувши, що гарячий чай чи каву в такому вагоні треба давати безкоштовно. Зробив, приніс, грошей не взяв!

Прибувши до Києва, помічаю на вікнах… СНІГ! 

На цьому місці їхали люди! Звичайні люди, які прямували з Ужгорода до Києва!

P.S. Звичайно, в цій ситуації провідники не винні. Їм самим соромно було в очі пасажирам дивитися. По приїзду люди поспішали по своїм справам, тому галасу ніхто не підіймав. Сніг також розтане. А от осад від поїздки лишиться, думаю, що надовго”.