Віктор Небоженко, директор соціологічної служби "Український барометр":

Володимир Фесенко, політолог, керівник Центру політичного аналізу "Пента", про перспективи 2012 року: 

Два майдани і зміна уряду

Буде два піки незадоволення - перший під час чемпіонату з футболу у червні-липні 2012-го. Українці намагатимуться донести Європі своє незадоволенням тим, що між Україною та ЄС залишається залізна завіса і влада не виконує своїх обіцянок. Це буде схоже на якийсь літній майдан, у якому будуть представлені різні політичні сили і професійні групи. Другий пік буде після виборів, коли десь у грудні всім стане зрозуміло, що вибори фальсифіковані і їм не вдалося виконати свою функцію з вибору достойних у ВРУ. На це, чомусь, ніхто не звертає увагу, але так було й під час Податкового майдану, який організували бізнесмени. Цей майдан був пов'язаний не лише з посиленням податкової реформи, але й тим, що вибори в органи місцевого самоврядування не виконали своєї функції. Влада намалювала те, що хотіла. І люди, в принципі, були б з цим згідні, закрили очі на це, якби у влади були якісь позитивні результати. Але у влади нічого не вийшло. І незадоволення вихлюпнулося на вулицю. Ось так після виборів до парламенту рівно через місяць незадоволення вийде на вулиці. Ймовірно, нам дадуть нового прем'єр-міністра. Бо з економікою все-таки щось треба робити, піднімати рейтинг президента. Чи покращиться життя населення? Ні. І справа тут вже не настільки у владі, а тому, що насувається світова криза. А країні, де погано організована економіка, - це вдвічі важче. Яка би влада не була, важко змінити ситуацію на краще. Це об'єктивний процес, який від влади не залежить. Але можна було б якось пом'якшити життя українцям.

Уряд можуть принестиу жертву

- На Вашу думку, наскільки ймовірні в Україні у 2012-му соціальні бунти? І чи, можливо, цим скористаються кандидат до парламенту?

- Соціальна напруга цьогоріч може зростати, бо соціально-економічна ситуація є складною. Посилення цієї наруги залежить від того, чи відбудеться у 2012-му нова глобальна економічна криза. Якщо вона розпочнеться, то неминуче зачепить Україну і стане каталізатором соціальної і політичної напруги. Якщо ж криза не почнеться, тоді до виборів ситуація буде більш-менш спокійною. Саме чинник парламентської виборчої кампанії може нейтралізувати наявну соціальну напругу, адже з виборами пов'язані певні політичні очікування. Активність дій опозиційних політичних сил і їх прихильників будуть спрямовані саме на вибори. Окрім того, вибори відбуватимуться за змішаною виборчою системою, відповідно, кандидати-мажоритарники будуть активно працювати у своїх округах. Вони будуть соціально підгодовувати своїх виборців і це також буде чинником зменшення соціальної напруги. Але, якщо після виборів офіційні результати виборів не співпадуть із суспільними очікуваннями, тоді може виникнути вже політична напруга. Вибори можуть стати каталізатором політичних сплесків, великих політичних протестів тих громадян і політичних сил, які будуть незадоволені результатами.

- Чи варто очікувати у цьому році газових воєн із Росією?

- Наразі немає підстав для нових газових воєн. Тому що українська сторона, незважаючи на великі складнощі і ціни на газ, все-таки виконує умови договору 2009-го. Цей договір украй невигідний для України і саме він спричиняє постійне зростання цін на російський газ, бо така формула ціни. Якщо Україна й далі виконуватиме умови договору, то у російської сторони не буде підстав починати війну. Але, якщо Україна зважиться на подання позову до арбітражного суду в Стокгольмі щодо перегляду газового договору 2009-го, тоді це може викликати певну напругу у газових стосунках. Але Росія, як правило, починає газові війни взимку. Якщо у січні-лютому не знайдеться приводу для конфлікту, то далі ситуація буде спокійною. А в майбутньому все залежатиме від політичної і економічної кон'юнктури в Росії та Україні.

- Чи можлива зміна влади в Україні? Йдеться передусім про відставку уряду або низки міністрів.-

Про зміну влади поки не йдеться, оскільки у нас президентсько-парламентська система влади. І будь-які зміни в керівництві уряду або окремих міністерств - це рішення виключно президента. Навіть результати парламентських виборів юридично не впливають на зміну уряду. У цьому році ми все-таки побачимо певні кадрові зміни, зокрема і в складі уряду. Я не виключаю, що може відбутися й зміна керівництва уряду. Інша річ - коли саме це буде? Один варіант - змінити на початку року. У цьому варіанті можуть спрацювати два чинники: або виникнуть серйозні проблеми в економіці і тоді керівництво уряду просто принесуть у жертву і призначать цапа-відбувайла. От, якщо буде економічна криза, будуть негативні соціально-економічні наслідки, тоді можна буде пожертвувати керівництвом уряду. Інший варіант - заздалегідь змінити керівництво уряду, бо нинішній прем'єр-міністр є й формальним лідером Партії регіонів. І є питання зі сфери політичних технологій - хто має очолити список провладної партії? Інший тактико-стратегічний варіант, коли керівництво держави може піти на корекцію у керівництві уряду після парламентських виборів. це може бути таким жестом доброї волі - президент, враховуючи результати виборів хоче порадитися з депутатами стосовно нового керівництва уряду. 

- На вашу думку, чи вийдуть на волю у цьому році українські політв'язні?

- Такий шанс є, але він буде пов'язаний із тим, як українська влада реагуватиме на рішення Європейського суду з прав людини. У цьому році буде розгляд справ Юлії Тимошенко і Юрія Луценка в Євросуді. І, скоріше за все, рішення суду буде на їхню користь. Але це не означає автоматичного звільнення. Будуть визнані порушення прав Луценка і Тимошенко під час слідства та судового розгляду. Але далі, наприклад щодо Тимошенко, треба буде переглядати її справу. Наскільки я чув від колег юристів, тут потрібне буде рішення Верховного суду. Тому Тимошенко ще певний час залишатиметься за ґратами, а справа може переглядатися. І в цьому буде дуже непроста дилема для влади: можна буде зробити жест доброї волі, врахувати рішення Європейського суду з прав людини і звільнити Тимошенко. А можна затягнути перегляд цієї справи. Варіанти можуть бути різні. Наприклад, звільняють по газовій справі, а саджають за ґрати по справі ЄЕСУ. Ми ж вже бачили рішення про подвійний арешт.

Тара Березовець,  політтехнолог, медійник,директор PR-групи Polittech:

Євген Захаров,  правозахисник, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини:

Оновлення парламенту через мажоритарку 

Цей рік пройде під знаком виборів у всьому світі. Президентські вибори відбуватимуться у таких ключових країнах, як США, Росія, Франція. Парламентські кампанії відбудуться у Грузії та Казахстані. Відповідно рік виборів завжди приносить високу нестабільність. Так уже склалося, що виборчі кампанії зумовлюють сплеск невдоволення. Зовсім невипадково, що події Помаранчевої революції відбувалися у рік виборів. Це традиційний період підвищення активності громадян, у всьому світі буде неспокійно, і Україна не є винятком. Якщо трохи повернутися до подій арабської весни, яка струсонула країни Північної Африки, арабського світу, тренд тут задавала Україна. Ключовим успіхом арабської весни було застосовування соцмереж - Фейсбуку, Твіттера. Український Податковий майдан, як явище народилося в соцмережах і відбулося за два місяці до того, як відбулися перші протести в Тунісі, Єгипті і вже потім охопили Сирію, Лівію. Парламентські вибори принесуть достатньо неспокійний рік для влади і політиків, що може завершитися суттєвим оновленням парламенту - насамперед через мажоритарну складову. Це буде стосуватися і впливати на всі гілки влади, насамперед на стабільність уряду. Поки що зарано говорити про зміну урядової команди, але вона потихеньку визріває. Ротації відбудуться навесні, або за підсумками парламентських виборів. Але впродовж року, реагуючи на соціальне невдоволення громадян, вона буде змушена вдаватися до кадрових ротацій серед губернаторів і в уряді. Жертвувати будуть навіть такими недоторканними фігурами, як міністр освіти Дмитро Табачник або голова СБУ Валерій Хорошковський. Опозиція хоч і готується до виборів, але вона до них не готова, ще більше ніж влада. Достатньо подивитися на майже два мільйони українців на Фейсбуці і ще шість у мережі "Вконтакте". Потенційно - це групи дуже активних громадян, з якими мають співпрацювати партії. Цього не відбувається, бо ця група дуже критично налаштована до усіх політсил без винятку. Тому з нею було б дуже важко працювати і владі, і опозиції.Щодо покращення життя українців, то з урахуванням другої хвилі світової рецесії, це питання вже має конкретну відповідь. Ми знаємо, що відбувається у Єврозоні і що ЄС сьогодні під загрозою розпаду. Щодо України, то тут питань не виникає - ситуація буде погіршуватися.Щодо політв'язнів, то є три варіанти. Перший - більш цивілізований, коли всіх їх випускають на волю і вони можуть повноцінно брати участь у виборах. Другий - посилення тиску і цензури, люди залишаться за ґратами.  Третій варіант, можна порівняти із взяттям Бастилії, яка була зруйнована і всі в'язні випущені на волю. Це поки що екстремальний сценарій із нульовим відсотком ймовірності.

Усе залежить від людей - наскільки вони захочуть віддати свою свободу

- З одного боку, створена певна база для того, щоб дуже обмежити свободу слова і вираження поглядів. Інформаційні закони, які ухвалені в Україні залишають багато можливостей для обмеження свободи слова. Серпневе рішення Нацради з питань телебачення і радіомовлення, яким усі цифрові частоти віддали умовно кажучи провладним каналам готує ситуацію, коли телебачення не буде вільним. Сьогодні у нас є два вільні канали ТВІ та "5 канал". Але їхня аудиторія не така велика, як у "Інтера" або Першого національного. Велика частина українців просто не мають доступу до інформації. Стосовно інтернету, то там справді є певна свобода. Але ті зміни, які відбуваються останнім часом (наприклад, утворення спеціального департаменту інформаційної безпеки у СБУ) і факти, які свідчать про моніторинг телекомунікацій свідчать про те, що ситуація може змінитися в гірший бік.З іншого боку, варто відзначити, що інтернет-аудиторія України постійно росте і вона точно не захоче з цим миритися. Критика влади і протестні рухи є дуже серйозними. Я не думаю, що можна вигадати якісь заходи, які матимуть охолоджувальний ефект і змусять людей замовкнути. Окрім того, є така річ як розвиток технологій. Йдеться не лише про 2012-ий, а про дальшу перспективу у 3-5 років. Гадаю, що розвиток технологій суттєво вплине на усі ці речі і якісь ідеї, на кшталт, закрити інформаційний простір, виглядатимуть просто неможливими. Насправді все залежить від людей - наскільки вони захочуть віддати свою свободу. Інтернет-аудиторія в Україні налічує 9 мільйонів користувачів і ця цифра постійно росте. Саме ця аудиторія, хто б не був при владі, і буде формувати думку в державі.