У Росії відбулися вибори до Державної думи. Сенсації не сталося – більшість і далі у руках “Єдиної Росії”. Спостерігачі від ОБСЄ та ПАРЄ заявляють про втручання влади у перебіг голосування. Окрім того, у день голосування (неділя) чимало опозиційних ЗМІ (або таких, які помічають опозицію) та таких, які помічали порушення, на дільниці блокували.
Попри це результати доволі показові. У Держдумі, як і у Верховній Раді, 450 депутатів. Сьогодні це 315 “єдиноросів”, 57 комуністів, 40 “ліберальних демократів” Жириновського та 38 із списку “Справедливої Росії”. Обробка 96% бюлетенів показує – усі крім “ЄД” збільшили кількість депутатів. Комуністи “додали” собі 35 законотворців (тепер їх 92), “Справедлива Росія” – 26 (64 тепер), а послідовники Жириновського – 16 (56 депутатів). Правляча партія зменшила присутність на 77 депутатів (матиме 238). Поки це не остаточні цифри, але тенденції очевидні.
Що із того Україні? Тут є щонайменше два моменти. Справді, зовнішню політику у РФ визначає президент (наступного року саме відбудуться вибори Путіна). Однак Держдума нерідко збурює українських політиків неоднозначними заявами. Тому збільшення полку ЛДПР та КПРФ є показовим. З іншого боку вертикаль Януковича намагаються підтягувати (хоча б за формою) під систему Путіна. А у 2012 році матимемо вибори до ВР, які цілком ймовірно робитимуть за сусідським зразком.
Ігор Жданов, президент аналітичного центру "Відкрита політика": |
Віктор Небоженко, директор соціологічної служби "Український барометр": |
- Я буду реалістом: ці вибори нічого стосовно політики Росії до України не поміняють. Пов'язано це із двома особливостями російської політичної системи. Головним в ній є президент і саме він визначає зовнішньополітичний курс РФ. А тут відбулися парламентські вибори... Другий момент: правлячою партією як і раніше залишається "Єдина Росія". Вона дійсно втратила деяку кількість мандатів і тепер не має конституційної більшості, але зберегла за собою відносну більшість, що дає їй можливість одноособово впливати на урядові призначення, не залучаючи представників інших політичних сил. Загалом українська тематика не була основною у цій кампанії, тому навряд чи ці партії якимось чином намагатимуться впливати на зовнішню політику Росії. У "популістській площині" щось може й змінитися. Але залучення комуністів і ЛДПР Жириновського, які збільшили присутність у парламенті, до політики буде хіба жестом доброї волі. Це не буде необхідністю. Чіткіше ситуацію ми побачимо після урядових призначень. | - По-перше, ЛДПР, звичайно ж, буде поводитись більш агресивно щодо України. Це буде рупор Кремля з антиукраїнських питань. По-друге, Кремль зробить усе можливе, аби й в Україні парламентські вибори відбулися так само гидко і принизливо. Аби Захід критикував, порівнюючи майбутні вибори до ВР України із виборами до Держдуми. І третє: ці вибори показали, що реальні рейтинги правлячої партії не перевищують 30%, а не є близькими до 60%, як про це заявляють російські мас-медіа. Думаю, це не очікувано не лише для влади, а й для населення, яке зрозуміло, що влада не є такою могутньою, як це подається через офіційні ЗМІ. Думаю, на президентських виборах Путін отримає на 5% більше, адже йому треба показати, що він популярніший, аніж правляча партія. Він зробить усе, аби добитися перемоги без будь-якої альтернативи для виборців. Росія по конституції - президентська республіка, а тому Державна дума не відіграє ніякої ролі у зовнішній політиці, окрім, хіба, пропагандистського органа. Усе й сьогодні залежить від Путіна. А от для Адміністрації президента Януковича ідея повторення успіху Путіна є дуже заманливою: зокрема як у тому, аби провести правлячу партію до влади із максимальними результатами, так і в тому, аби створити ручну опозицію, як у Росії із КПРФ та ЛДПР. |