Сьогодні парламентарі повинні розглянути п’ять виборчих законопроектів. Утім й експерти, і політики сходяться на думці, що перспективу бути ухваленим має лише один – поданий від імені голів фракцій (№ 9265-1). Відтак ані висновки Венеційської комісії, ані напрацювання робочої групи, створеної при Мін’юсті понад рік тому, не будуть взяті до уваги. Замість них проект, поєднавши недоліки пропорційної та мажоритарної систем, набув кілька сумнівних норм, що сприятиме маніпуляціям під час майбутньої боротьби за парламент.

Жест президента

Для розуміння подій слід звернутися до недалекого минулого. На початку жовтня Віктор Федорович вирішив (з ініціативи керівництва ВР, звісно) зустрітися із головами фракцій, аби дозволити їм самотужки допрацювати виборчий законопроект. Той самий, який майже рік розробляла робоча група при Мін’юсті. Хоча, нагадаємо, ця група починала працювати над Виборчим кодексом, а пізніше – із подачі Міністерства юстиції – роботу вирішили сконцентрувати на вужчому напрямку – виборах парламентарів. Можливості самої групи і без того були доволі обмеженими: вчора у Львові під час обговорення нових ініціатив депутатів голова громадської мережі “Опора” Ольга Айвазовська (яка була членом тієї робочої групи) розповіла, що насправді вони збиралися раз на місяць на півтори години для обговорення одного технічного питання, пропонованого міністерством.
Венеційська комісія, відгукнувшись на прохання влади, здійснила нечувану досі річ – вона дала свої висновки з проекту закону, який ще навіть не був зареєстрований! І от 4 жовтня під час зустрічі із президентом вирішили цей проект зареєструвати від імені голів фракції, що й відбулося 10 числа.

Проекту від проекту…

Кілька днів опісля прискіпливі читачі виборчого законопроекту з’ясували цікаві нюанси: виявилося, що цей проект не ідентичний тому, який отримав висновок міжнародних експертів. Усе це переварювалося кільканадцять днів, досягнувши апогею минулого понеділка (31 жовтня), коли радник президента Марина Ставнійчук заявила, що цей проект (у його сьогоднішньому вигляді) буде ветований главою держави саме через неконституційні положення. Марина Іванівна назвала конкретні претензії. Передусім це норма про можливість кандидатів балотуватися одразу в багатомандатних та одномандатних округах (коли політик має змогу іти за загальним списком від партії і за мажоритарним). Конституційний Суд ще 1998 року встановив, що це суперечить Основному Закону.
До інших, непоєднуваних із Конституцією норм, радник президента віднесла неможливість закордонних виборців віддати голос за тих кандидатів, які йдуть за мажоритарною системою; норма про різні терміни висування і реєстрації кандидатів у багатомандатному і одномандатних округах; відсутність державного фінансування передвиборної агітації; істотне зниження ступеня захисту виборчих бюлетенів; зниження гарантій оскарження результатів виборів. “Ігнорувати серйозні ознаки неконституційності окремих положень з удосконалення закону про вибори народного депутата України не можна”, – наголосила Ставнійчук, запевнивши, що президент такий закон не пропустить.

Важка артилерія

Радник президента назвала далеко не всі суперечливі норми. Чимало з яких, цілком ймовірно, можуть тримати про запас – для більшої поступливості майбутнього парламенту. Більшість новацій насправді мають на меті законсервувати сьогоднішній стан.
Цьому сприятиме і нерівність прав суб’єктів виборчого процесу (при формуванні виборчих комісій парламентські партії матимуть більше половини із 18 членів таких комісій); можливість затвердження рішень цих самих комісій без кворуму (менше половини членів можуть протягнути потрібний результат); можливість скасування реєстрації кандидата (при цьому фіксованих підстав для зняття особи із виборчих перегонів проект не подає), тривала процедура оскарження результатів виборів (до півроку); обмеження на діяльність журналістів (за рішенням суду вихід, наприклад, газети може бути заблокований до кінця кампанії).
А ще не обговорені норми про прохідний бар’єр та розподіл виборчих округів (правильна “нарізка” сприятиме потрібному результату), відтак у парламенті передбачається гаряча дискусія. Хоча обговорювати виборче законодавство будуть зовсім не з позицій кращої репрезентативності настроїв громадян (пропорційна система із відкритими регіональними списками тут була б, на думку багатьох експертів, найоптимальнішою), а із позицій максимальної пролонгації свого політичного буття.