Землю – в руки

Урядовий законопроект “Про ринок земель”, який парламент має прийняти якнайшвидше, на думку експертів, слід ще серйозно доопрацювати. Аби отримати цивілізований

 Урядовий законопроект “Про ринок земель”, який парламент має прийняти якнайшвидше, на думку експертів, слід ще серйозно доопрацювати. Аби отримати цивілізований

Що частіше президент заявляє про необхідність із початку 2012 року відкрити ринок землі, то частіше експерти звертають увагу на низку хиб урядового законопроекту, яким цей самий ринок потрібно регулювати. 
Критичні зауваження до законопроекту раніше уже висловили у Головному науково-експертному управлінні та профільному комітеті парламенту. На недоліки документа звертають увагу й у Світовому банку, який допомагав у створенні земельного кадастру. Директор представництва СБ в Україні, Білорусі та Молдові Мартін Райзер у статті для DT.UA пише про ключові вади законопроекту, які не дають змоги зробити ринок оптимальним.
Проект, на думку Райзера, накладає забагато обмежень, зокрема на типи осіб, які можуть купувати землю. “Наприклад, виключення юридичних осіб із числа потенційних власників і цілковита заборона купівлі землі іноземними громадянами призведуть до зниження попиту і, відповідно, до збереження низьких цін на землю. Ці норми також стримуватимуть інвестування в сільське господарство, хоча такі кошти вкрай потрібні для підвищення його продуктивності”, – пише Райзер. 
Інша проблема полягає у тому, що документ, незважаючи на часті запевнення його розробників, не створює умов для надходження коштів у сільське господарство. Та навіть вирішення цих проблем не гарантує цивілізованого ринку. Сприяти цьому має комп’ютеризований кадастр земельних ділянок. Хоча його, каже Райзер, слід ще пов’язати із реєстром прав власності на землю, який веде Мін’юст, – “для захисту прав на землю та створення прозорої системи”. Загалом у Світовому банку погоджуються, що Україна не готова до відкриття ринку земель, відтак наступного року можна виправляти хиби.
Однак, швидше за все, з 1 січ­ня у нас запрацює ринок земель, попри домінантні серед землевласників погляди про передчасність цього кроку. Ще слід, звичайно, прийняти законопроект. Поки ж аналітики ВРУ й депутати, з огляду на велику кількість неточностей, пропонують повернути документ на підготовчі процедури задля повторного першого читання.
КОМЕНТАР

Іван Стефанишин, заступник губернатора Львівщини з питань АПК:

- Зняття мораторію ще не означає тотальний продаж і купівлю землі. У нас чомусь більшість вважає, що одразу ж після зняття заборони землю масово продаватимуть. Це не так, адже жодна держава світу не продає і не купує усю землю. Що стосується інституцій, які б обслуговували це питання, то тут справді є проблема. Недоліки, що раніше називалися, стосуються механізмів. Ці речі можна доопрацьовувати і в процесі роботи, але те, що земля має бути у фінансовому обороті держави - це однозначно. Це принципова річ.Що ж до острахів, які панують, то можу розповісти, як відбувається виробництво сьогодні, - очевидно, це і буде поясненням. Цей рік показав потенційні можливості не лише держави в цілому, а й  кожної області, відтак і вникає питання, яка форма господарювання має бути. Звичайно, дрібний і середній бізнес не готовий вкладати серйозні гроші, бо він їх просто не має. І конкурувати із великими компаніями їм дуже важко. Тут треба подивитися на тему конкретніше - із ракурсу державних програм підтримки малих і середніх підприємств. Зерно, ріпак, цукрові буряки - із цими культурами краще справляються компанії, що мають великі площі посіву, де застосовують сучасні технології, де є низька собівартість і висока якість. Якщо ж взяти інші культури, овочеві, молочне та м'ясне скотарство, то тут є поле для діяльності малих і середніх господарств. Але їм слід допомагати. Якщо не впорядкувати програми бюджетної підтримки, то ці господарства не витримають конкуренції і боятимуться втратити бізнес. Тут треба вирішити і питання банківської системи, і надання кредитів, і компенсацій ставок банку, і підтримку цінової політики, підтримку експортного потенціалу - усе це має бути відпрацьовано, аби люди мали хоча б якусь рентабельність.Загалом, ми маємо приклад аграрної реформи - у 90-х роках у Львівській області. Ідея була правильна, але сам механізм, методологія були проблемними, тому були певні негативи. Але помаленьку, через років 10-11 все починає вирівнюватися.
 
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4018 / 1.58MB / SQL:{query_count}