Якими будуть політико-економічні відносини Києва та Москви за президентства Владіміра Путіна?

 Видається, що питання про те, хто стане наступним президентом Російської Федерації, сьогодні вирішене. Такого висновку можна дійти, не лише проаналізувавши експертні думки політологів, але й переглядаючи новини на російському телебаченні.

Те, як чинний президент Дмітрій Мєдвєдєв поступився дорогою до президентського крісла прем’єр-міністрові Владіміру Путіну і цим розвіяв й без того слабкий міф про конфлікт із ним, зруйнувало будь-які надії про лібералізацію чи демократизацію Кремля. Утім заради справедливості варто сказати, що Путін навіть при президентові Мєдвєдєву був у Росії першим номером і керував країною.

З’їзд партії “Єдина Росія”, який відбувся 24 вересня і на якому стало відомо, що кандидатом від партії влади на президентських виборах в Росії стане Владімір Путін, а нинішній президент Дмітрій Мєдвєдєв заявив про свою готовність перейти на роботу в уряд, лише закріпив ці здогадки.

Навряд чи знайдуться люди, які не вірять у впевнену перемогу Владіміра Путіна. Згідно з даними серпневого опитування російської дослідницької організації “Левада-Центр”, на президентських виборах 2012 р. за Путіна готові проголосувати 39% росіян, тоді як за будь-якого альтернативного кандидата – лише 21%.

Такий стан справ змушує політологів та економічних експертів подумати й про те, які ж наслідки це матиме для України. Сьогодні важливими для Кремля питаннями у відносинах з Україною є ціна на газ, інтеграція України в Митний союз та газотранспортна система. Марно сподіватися, що політичний та економічний тиск Росії на Україну після обрання Путіна зменшиться. 

Як показує досвід двосторонніх відносин між країнами, Кремль не піде на компроміси, жертвуючи своїми інтересами. Тож Україні в цьому випадку варто розвивати енергетичну незалежність від північного сусіда та поглиблювати європейську інтеграцію для утримання політичного балансу. Те, що президент України Віктор Янукович нині знаходить спільну мову із Мєдвєдєвим та Путіним, безумовно, плюс, але не варто забувати про ціну цих компромісів.

Так, наприклад, під час останніх перемовин у Завидово український президент домовився із Путіним та Мєдвєдєвим про створення консорціуму з управління українською газотранспортною системою у складі Росії, України та Німеччини. Однак подейкують, що двом останнім у консорціумі буде належати мінімальна частка акцій. Незаперечним упродовж наступних шести років правління Путіна залишиться факт залежності України від російських енергоносіїв. Від цього чинника найбільше залежатиме характер відносин Києва та Москви.