Парламентарі взялися захищати одвічні суспільні цінності від непристойного, негідного й недоброго

У Верховній Раді ініціюють прийняття нової редакції Закону “Про захист суспільної моралі”, більш жорсткої і сумнівної за сьогоднішню. Виконання норм проекту може покласти край розповсюдженню будь-якої продукції, що містить натяки на еротику, насильство, погані звички… Депутатська ініціатива має усі шанси стати черговим засобом тиску як на телебачення, так і на інакомислячих.

Закон минущий – мистецтво вічне

Десять депутатів (опозиціонерів та більшовиків, що дає цьому проекту пристойні перспективи стати законом) пропонують зробити чинні норми жорсткішими, запровадити моніторинги для виявлення інформації, що “негативно впливає на суспільну мораль”, та створити базу даних порушників, інформація з якої надаватиметься “уповноваженим” органам. 

Як пояснюють парламентарі, кожен має право на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що “становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення” (перелік ключових заборон дивіться у додатку). Більшість норм із списку неприпустимого не обтяжені конкретикою, відтак до статусу “негідного” притягнути можуть чимало різного.

Чинний закон критикували правозахисники, медіа-експерти і навіть митці. Мітинги зі світовими творами мистецтва, які явно не проходять перевірку на допустимість вітчизняним нормам, уже стали доброю традицією.

Навіть твори, які входять до шкільної програми із зарубіжної літератури, не пройшли б перевірки нашим законодавством: “Володар мух” Голдінга та “1984” Орвелла можна підписати під пропаганду насильства та жорстокості, “Декамерон” Боккаччо та “Калігула” Камю поширюють порнографічні мотиви; а у “Квітах зла” Бодлера можна знайти який завгодно приклад порушення “морального” закону. Зрештою, у Шевченка теж немало рядків, які, виходячи із норм законопроекту, негативно впливають на суспільну мораль – чого варті одні лиш “Гайдамаки”.

Новий проект закону (який висить ще від 2010 ро­ку) мають намір убезпечити від подібних обвинувачень, обумовивши, що його дія не пошириться на обіг “класичних творів літератури та мистецтва, документальних, наукових, науково-популярних, навчально-освітніх та історичних матеріалів”. 

Критерій теж сумнівний, адже усе класичне колись бу­ло сучасним, а сучасне мистецтво, схоже, й далі визнаватиметься збурювачем пристрастей та порушником моралі. Чи від того, що твору не один десяток років, його вплив на “суспільну мораль” є меншим, аніж плоду зусиль сучасного поета?

Усе буде морально

Зазначимо, чинний Закон “Про захист суспільної моралі” зосереджується переважно на продукції еротичного та сексуального характеру. На зміну йому має прийти документ “продуманіший”: насилля, пропаганда поганих звичок, перегляд “традиційної” моралі, заклики до спротиву – із різною мірою чіткості усе це прописано у проекті. 

Ось вихідний пункт про­екту: “Зазначені негативні явища безпосередньо пов’язані із легкодоступністю до низькопробної теле-, радіо-, відеопродукції, музичних та художніх творів, друкованих матеріалів, іншої інформації, що негативно впливає на психічний розвиток особистості, насиченої захопленням силою, надмірною, часто патологічною увагою на проявах жорстокості та актах насилля, повною незалежністю від етичних табу, нав’язуванням обивательсько-нігілістич­ного ставлення до загально­людських норм. Унаслідок цього такі споконвічні цінності, як добро, честь та справедливість нівелюю­ться і відходять на другий план. Надзвичайну загрозу суспільній моралі несе мережа інтернет. Доступність до мережі зростає, а правових механізмів убезпечення і захисту суспільства, особливо дітей, немає”. У цьому абзаці – увесь документ.

Компетентним у питаннях правильної моралі буде уповноважений орган – Національна комісія України з питань суспільної моралі, якою, вочевидь, стане нинішня Національна експертна комісія, ліквідація якої триває ось уже дев’ятий місяць. 

Прийняття проекту парламентською більшістю має спонукати до розроблення ще кількох документів: закону про регулятора (Нацкомісію тобто), Порядку проведення моніторингу, Порядку проведення експертизи продукції та видовищних заходів, а також встановлення порядку утворення Єдиної спеціалізованої інформаційно-телекомунікаційної системи даних щодо стану суспільної моралі.

Якщо у чинному докумен­ті взаємодія із правоохоронцями майже не згадана, то пропонована версія кілька разів акцентує увагу на такій співпраці. Наприклад, правоохоронці матимуть право отримувати від провайдерів усю необхідну інформацію про користувачів інтернету (ім’я особи, місце, з якого здійснюється доступ до мережі, дані щодо такого доступу). Окрім цього, вся занесена у спеціальну систему даних інформація одразу ж направлятиметься “відповідним органам” – для превентивного реагування.

Сумнівні положення про­екту вказують, що тут йдеться навіть не про правило “добрими намірами…”. Наміри тут надто двозначні.