На противагу Старому Селу, яке розташоване неподалік Львова, на Старосамбірщині заховалося Нове Місто. Село із такою колоритною назвою має дуже давнє коріння, перші письмові згадки датовані аж 1361 роком.

За легендою, його заснував 1301-го польський король Казимир Великий. Він обживав малолюдні карпатські терени, заселяючи їх запрошеними з німецьких земель ремісниками. Дослідники встановили дві печатки Нового Міста. На першій печатці села Нове Місто (XVI ст.) як символ було зображено дві коси – видозміна герба власників містечка Новоміських. На другій печатці (XIX ст.) як символ зображено шестикутну зірку, оповиту стрічкою, над якою розміщений хрест. 

Найцікавішим тут є римо-католицький костел. Щоправда, ймовірно, від першого костелу нічого не залишилося після військ волоського воєводи Стефана. Новий храм після руйнації у 1498 р. взялися зводити з цегли і чомусь у пізньоготичному лаконічному стилі. У 1602 р. у святині встановили дерев’яний головний вівтар. За чотири роки додали й бічний вівтар, присвячений св. Анні. У 1617-му з’являється третій, вівтар св. Станіслава. Орган у костелі було встановлено вже в 1610-му. Освячення храму і трьох його вівтарів відбулося 21 квітня 1639 року. 

Також у XVII – XVIII ст. він набув барокових рис, у ті ж часи було прибудовано каплички родини Добриницьких. Наприкінці XIX ст. костел набув готичних форм, які й наблизили його до початкового вигляду як ззовні, так і всередині. Костел оточений старими валами, це вказує на його минуле оборонне значення. В костелі зберігалась копія Матері Божої Ченстоховської.

Навіть після війни, коли Нове Місто стало радянським селом, костел діяв  завдяки старанням пароха Яна Шетелі. Це, безумовно, сприяло збереженню пам’ятки. У храмі є чотири мармурові епітафії місцевих шляхтичів із ХІХ –  початку ХХ ст.