Навчання задля праці

У розпал вступної кампанії вийшли дослідження "R&B Group" та Інституту ім. Горшеніна, на основі яких можемо зробити певні висновки щодо вад системи вищої освіти. Відповідно до результатів першого опитування, щонайменше половина вступників обирає вуз, виходячи із перспектив майбутнього працевлаштування. І тільки третина керується інтересом до певного виду діяльності, який прагнуть опанувати у конкретному виші.

Дані Інституту ім. Горшеніна ще цікавіші. Згідно з результатами дослідження "Працевлаштування молодого спеціаліста в Україні", майже половина опитаних (42,8%) вважає, що головним під час навчання у вишах є пошук майбутньої роботи. Приблизно стільки ж вважає, що вища освіта сьогодні потрібна передусім для того, аби вдало працевлаштуватися. При цьому семеро із десяти переконані: без досвіду праці знайти роботу неможливо, відтак і закономірно, що більше 80% кажуть, що забезпечувати молодих випускників першим місцем праці має держава.

Усе законно!

Усі формальні процедури працевлаштування випускників давно прописані у законах. Маємо статтю 56 Закону "Про вищу освіту", у якій сказано, що "випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньогокваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі скерування на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником" (виділення наше - "Пошта"). Цікаво, що нещодавно Рахункова палата оприлюднила черговий звіт, у якому серед іншого зазначено - "укладання двосторонніх договорів на практиці не гарантує отримання випускником першого робочого місця".

З іншого боку, існує ще й спеціальний Закон "Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно­технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю". Згадану у назві дотацію надають тим працедавцям, які за посередництвом держслужби зайнятості приймають на роботу свіжих випускників.

Є ще один цікавий нюанс. Зараз тривають дискусії навколо урядового проекту Закону "Про вищу освіту". Однак зобов'язання держави у ньому прописані ще більш скромно, ніж у чинному: "Держава створює умови для реалізації випускниками вищих навчальних закладів права на працю, забезпечує гарантії рівних можливостей щодо вибору місця роботи, виду трудової діяльності з урахуванням здобутої вищої освіти та відповідно до суспільних потреб".

Пошук роботи - клопіт вишу

Щоб з'ясувати, яким є реальний стан справи, ми звернулися по допомогу до двох найбільших львівських університетів, які, згідно з підсумками цьогорічного вступу, стали рекордсменами за кількістю поданих заяв. Проте отримані відповіді нас ще більше заплутали.

Так, у відділі працевлаштування та зв'язків із виробництвом НУ "Львівської політехніки" запевнили, що проблеми із працевлаштуванням фактично не існує. Так, Олег Логуш, начальник згаданого відділу, каже, що кожного року 90% випускників Політехніки без проблем отримують роботу: "Щороку національний університет закінчує близько двох тисяч студентів. Згідно з нашими підрахунками, 90% отримують роботу. Таку статистику фіксуємо останні кілька років. Для цього ми напрацювали систему пошуку роботи для студентів: моніторимо ринок вакансій, скеровуємо свої кадри, влаштовуємо ярмарки кар'єри. Також студентів рекомендуємо на практику, де роботодавці можуть побачити, підходить він їм чи ні"

У ЛНУ імені І.Франка інформацію нам надати наразі не змогли, надіславши дані лише про "бюджетників" педагогічних спеціальностей: "Згідно з підрахунками, щодо випуску та працевлаштування випускників, які навчалися за педагогічними спеціальностями, підготовка яких здійснювалася за державними замовленням, працевлаштовано за освітньокваліфікаційним рівнем "спеціаліст" - 28,2%, за освітньокваліфікаційним рівнем "магістр" - 46%". Тут також повідомили, що в останні роки профільне міністерство відійшло від справ, полишаючи пошук місць праці самим вишам. А ті вже змушені самотужки шукати і з'ясовувати, кому потрібні майбутні спеціалісти, відсилаючи запити, влаштовуючи ярмарки та форуми кар'єр.

Кадри шукають застосування

Зрозуміло, що проведення цих заходів не є гарантією працевлаштування. Щороку щонайменше 56% вчорашніх випускників звертаються по допомогу із пошуком роботи до держслужб. Перший заступник директора Держцентру зайнятості Наталя Зінкевич повідомила нам, що у першому півріччі 2011го на обліку перебувало 29 тисяч випускників вишів (тобто близько 5% річної кількості випускників), а минулого року - 55,8 тисячі (виходить приблизно 10% випускників одного року). Врахуймо ще два важливі моменти: поперше, цифра насправді є вищою, адже далеко не всі йдуть до служб зайнятості, а подруге, чимало осіб змушені задовольнятися роботою "не за дипломом". У будьякому випадку Держцентр зайнятості щороку знаходить роботу 1315 тисячам випускників вишів.

При цьому найчастіше по допомогу звертаються студенти, які навчалися за напрямами: освіта, медицина, інженерія, економіка, комерція та підприємництво (зокрема, менеджмент організацій, облік і аудит, фінанси, економіка підприємництва, бухгалтерський облік) та правознавство. У Держслужбі пояснюють: "Незважаючи на те, що на ринку праці спостерігається стабільний попит на такі професії, укомплектування вакансій ускладнюється через невідповідність професійного рівня безробітних вимогам роботодавців, адже роботодавці віддають перевагу претендентам з досвідом роботи, які мають додаткові навички або знання. Також проблемою працевлаштування випускників є небажання молоді, яка навчалася у містах, переїжджати на роботу у сільську місцевість, де нема житла, розвинутої соціальної інфраструктури, транспортного забезпечення, перспективи кар'єрного зростання".

Міністерські пояснення

У профільному міністерстві визнають: сьогодні дотримання норми про гарантування першого місця праці частіше залишається просто гаслом. При цьому дивним чином звітують про успіхи - відповідно до наданої нам інформації, скерування на роботу отримують майже 90% студентів! Отож, чи існує проблема? Щоправда, у цьому питанні Міносвіти залежить від даних, які надсилають виші. А от перевірити, якою є картина насправді, вкрай складно, адже альтернативних підрахунків ніхто не веде.

Проте у відповіді на інформаційний запит службовці департаменту вищої освіти міністерства нам пояснили, чим зумовлені складнощі із працевлаштуванням випускників. Проблеми там пояснюють "відсутністю чіткого та перш за все фінансово обґрунтованого плану розвитку економіки; масовою приватизацією об'єктів державної власності; переходом підприємств, організацій та установ на ринкові відносини; існуванням мережі вищих навчальних закладів різних форм власності; високими вимогами роботодавців до кандидатів на заміщення посад (наявність досвіду роботи, мобільність та швидка адаптація до динамічних змін умов праці); незадоволеністю випускників місцем майбутньої роботи (невисока заробітна плата, відсутність соціальних гарантій - надання житла, медичного страхування тощо)". Тому пояснюють: розподіл випускників по робочих місцях є об'єктивно неможливим.

Урешті виходить, що, попри всі гарантії та зобов'язання держави, попри безпроблемну офіційну статистику після виходу із університету, випускник залишається сам на сам із законами ринку. І ці закони зовсім не збігаються із студентськими очікуваннями щодо робочого місця.