До парламенту надійшов урядовий законопроект “Про ринок землі” – ключовий документ для проведення земельної реформи
Одразу після завершення канікул за це візьмуться народні депутати – урядовці обіцяють, що докладуть усіх можливих зусиль, аби цей законопроект затвердили у двох читаннях вже до кінця року. Для того, щоб одразу після скасування мораторію на продаж земель в країні було врегульовано нове законодавче підґрунтя для операцій із землею. За оцінками чиновників Державного агентства земельних ресурсів України, у результаті проведення земельної реформи в економічний обіг вдасться залучити близько семи мільйонів гектарів сільськогосподарських земель. Одне з наріжних питань при цьому – питання власності: хто може отримати угіддя, кому створять полегшені умови, а кому уріжуть можливості?
У самому законопроекті встановлено обмеження продажу земель сільськогосподарського призначення: і щодо можливих покупців, і щодо потенційних розмірів угідь. І не менш важливо – зміщено деякі акценти у бік держави, яка у випадку прийняття закону стане “рівнішою” з-поміж інших учасників ринку.
Урядовці дотримали слова, встановивши обмеження на кількість землі, якою може володіти один власник. Раніше називалася цифра у 1,5 тисячі гектарів, однак у нинішньому законопроекті прописали іншу –
гранична максимальна площа ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у приватній власності однієї особи не може перевищувати 2,1 тисячі гектарів. Для різних природно-сільськогосподарських зон встановлено різні цифри: для Полісся – 1,5 тисячі га, у лісостеповій зоні – 1,75,
у степах – 2,1, у карпатській гірській області – 0,9, у кримській гірській області – 1,1 тисячі га. Єдиний шлях перевищити ці показники – успадкувати земельні ділянки.
Інше обмеження – вичерпний перелік категорій осіб, які можуть купувати землі сільськогосподарського призначення: громадяни України, фермерські господарства та держава в “особі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування”. Іноземці не мають права ставати власниками таких земель, якщо ж вони отримали сільськогосподарські землі до набуття чинності цього закону, то зобов’язані відчужити придбані території протягом року.
Сьогодні переважне право на придбання ділянок мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, та відповідні органи місцевого самоврядування. Однак законопроектом пропонують підкоригувати положення, уточнивши, що таке право належатиме державі (щодо ділянок, що знаходяться за межами населених пунктів), органам місцевого самоврядування (щодо ділянок в межах населених пунктів), власникам суміжних ділянок та орендарям (користувачам) чужих ділянок. Якщо ж бажання купити ділянку заявлять кілька осіб із цього переліку, то перевагу все-таки віддаватимуть державним установам (Державному агентству земельних ресурсів України або органам місцевого самоврядування). У чинному законодавстві, яке відновило б чинність після скасування мораторію на продаж земель, нічого подібного не прописано.
Аби з’ясувати ставлення до проведення земельної реформи та запровадження ринку землі, Центр соціальних експертиз Інституту соціології НАНУ спільно з Державним агентством земельних ресурсів провели дослідження. Відтак з’ясувалося, що 51,5% власників земельних паїв вважають, що земля сільськогосподарського призначення не може бути предметом купівлі-продажу, ще 18,7% опитаних виступають за ринок землі, але у випадку створення належних умов. Подібними є й думки фермерів та керівників сільгосппідприємств: 43,8% – проти купівлі/продажу землі; 27,5% – за у випадку створення належних умов. Частка респондентів, які вважають, що земельні ресурси можуть продаватися іноземцям, незначна: серед власників паїв таких лише 3,1%, серед фермерів та керівників с/г підприємств – 4,6%.
Цікаво, що майже половина (45%) власників земельних паїв вважають, що земельна реформа сприятиме розвитку с/г виробництва, а 28% переконані, що вона дасть можливість самостійно працювати на своїй землі.
Фахівці також з’ясували, що й серед власників паїв, і серед фермерів і керівників сільгосппідприємств приблизно однаковий коефіцієнт противників скасування мораторію на продаж земель: 59% та 56% відповідно.
Із цього й висновки – реформа в оцінці її ініціаторів і тих, заради кого вона начебто відбувається, відрізняється низкою принципових моментів. А тому питання призначення змін, їх поспішності та невчасності ще більше актуалізуються.
Назарій Тузяк