Як Україні привернути увагу Китаю до своїх інтересів та перетворити оптимізм у реалізм

Учора завершився державний візит китайського лідера Ху Цзіньтао, у результаті якого було підписано Спільну декларацію про встановлення і розвиток відносин стратегічного партнерства між Україною і КНР та ще кілька документів. У адміністрації Президента поспішили запевнити, що зустрічі голови КНР та Президента України заклали основу для нового етапу відносин, а сам візит є непересічною подією в історії вітчизняної дипломатії.
Останнього разу лідер китайської нації відвідував нашу державу десять років тому. Наш Президент перебував у Китаї із державним візитом у вересні минулого року. Тоді було підписано кілька контрактів та декларацій. За словами радника Президента – керівника Головного управління з питань міжнародних відносин АП Андрія Гончарука, “цифра реалізації цих контрактів близько чотирьох мільярдів доларів США. На сьогодні приблизно 900 мільйонів цього пакету – на стадії активної реалізації, інші – на опрацюванні”. За підрахунками українського Президента, під час цього візиту підписано документів на 3,5 млрд доларів. Обидва лідери висловили готовність поглиблювати співпрацю і не зволікати з подальшими кроками.
Експерти сходяться на тому, що налагодження співпраці – важливий крок, і напрямів для розвитку відносин чимало, однак оцінювати виявлені ініціативи і започатковані проекти ще рано. Невідомо також, які у країн довгострокові плани щодо побудови взаємовідносин. Чи Китай бажає бачити Україну-члена ЄС, чи йому вигідніше “підіграти” російським інтересам? Нагадаємо, прикрий інцидент із бойкотом нагородження китайського дисидента Лі Сяобо Нобелівською премією миру: Україна із кількома десятками держав пристала на вимогу КНР не відвідувати церемонію нагородження. Це у той час, коли Євросоюз висловив чітку і зрозумілу позицію, яку, за логікою розвитку наших зовнішньополітичних намірів, мав підтримати і офіційний Київ.
Ще один нюанс полягає у зустрічах Ху Цзіньтао із російським керівництвом – другий рік поспіль до офіційних заяв, скріплених підписами очільників обох країн, закрадаються незрозумілі формулювання. Менше тижня тому в Москві відбулася чергова зустріч Ху Цзіньтао та Дмітрія Мєдвєдєва, під час якої сторони прийняли Спільну заяву РФ та КНР щодо поточної ситуації у світі та основних міжнародних питань. У цьому документі, зокрема, є такий припис: “Китайська сторона підтверджує підтримку зусиль Російської Федерації щодо захисту своїх корінних інтересів та встановлення регіонального миру і стабільності на Закавказзі і Співдружності Незалежних Держав, розвитку співпраці та інтеграції на просторі СНД”. Вочевидь, ідея Митного союзу (до якого нас почали запрошувати ще й із Мінська), і не тільки вона, природно вписується у такі дипломатичні виверти. Таких формулювань можна уникнути, якщо чітко артикулювати інтереси України і не йти у тренді політики впливовіших колег. Та чи зважаться на самостійний голос українські очільники, які частіше налагоджують співпрацю з наміром отримати, а не поділитись.

ДО ТЕМИ: 

Львівщина отримає 400 млн доларів китайських інвестицій у вугільну галузь. Про це заявив президент ПП “Китпред” Ден Сяосю під час зустрічі з головою Львівської ОДА.  “Ми можемо побудувати на Львівщині декілька шахт і готові вкласти у це будівництво 400 мільйонів доларів США. Маємо дуже серйозні наміри будувати шахти у області, адже вже реалізовуємо декілька подібних проектів”, – зазначив Ден Сяосю. “Питання розвитку вугільної галузі є одним із пріоритетів Львівської облдерж­адміністрації, тому ми вітаємо бажання китайської сторони інвестувати кошти у вугільну галузь області”, – сказав губернатор Львівщини Михайло Цимбалюк.

Наразі Китай міркуЄ, що він може взяти собі

Сергій Солодкий, заступник директора Інституту світової політики, про наслідки візиту китайського лідера, перспективи співпраці та підводні течії взаємин

– Скажіть, будь ласка, чи справді візит китайського лідера до України є відображенням активізації взаємин? Якими будуть його реальні наслідки?
–    Справді, можна констатувати, що спостерігаємо поліпшення відносин між Україною та Китаєм. Упродовж останніх років ці взаємини були на стадії певного застою, хоч на вищому рівні подекуди відбувалися зустрічі, вони все ж не були серйозними. З огляду на вагомість та потенціал Китаю на світовій арені, зважаючи на вплив самої України (оскільки ми все-таки не остання держава світу), слід було працювати більш завбачливо і адекватніше оцінювати перспективи.
Потрібно було значно ефективніше налагоджувати зв’язки. На жаль, поки передчасно говорити про те, якими ці зв’язки є. Попри те, що Президент Янукович уже понад рік при владі й він говорив про китайський вектор як один із ключових у зовнішній політиці України, досі ми бачили, що китайський вектор залишав радше неприємний осад, аніж позитив. Маю на увазі нагородження китайського дисидента Нобелівською премією миру, чому було висловлено бойкот з боку КНР. І, як пам’ятаєте, Україна фактично долучилася до цієї акції, вирішивши не направляти посла на церемонію нагородження премією. Після того, як усе це перейшло у форму скандалу, проблему розв’язали.
Але у репутаційному плані ми, звичайно ж, програли – такі ініціативи підтримувати не можна. Китай може пропонувати багато речей, у тому числі й практичних для обох сторін, але у певні моменти Україна має бути принциповою: якщо йдеться про дотримання прав людини, про демократію. Навіть якщо в самої України з цими речами не все гаразд, вона не повинна підтримувати авторитарні тенденції в інших країнах. Тим паче, коли ми прямуємо до Європейського союзу, то у цій ситуації Україна мала б діяти спільно з ЄС.
– Україна вже отримала позитивні результати співпраці з КНР?
– Говорити про це наразі зарано, бо фактично нічого ще не зроблено – узгоджено ряд проектів, але багато ще масштабніших ініціатив обговорюють... Наскільки ці речі реалізують – ще невідомо. Незважаючи на те, що минув фактично рік, як Україна висловила бажання налагоджувати відносини з Китаєм, наразі ми спостерігаємо своєрідне приглядання, однак результату поки нема. Добре те, що відносини таки розвиваються, хоч, з іншого боку, є й низка незрозумілих речей.
Є чимало питань щодо того, хто саме відвідує Київ: в Україні побував очільник КНР, термін перебування якого на посаді завершується. Уже весь світ у передчутті приходу нового керівника КНР – Сі Цзіньпіня. Він, до речі, уже відвідував інші країни, зокрема Білорусь та Росію. Доводилось чути думку зарубіжних колег, мовляв, ми, українці, перебільшуємо роль Ху Цзіньтао, оскільки він уже все одно нікому не цікавий, а слід більше приглядатися саме до Сі Цзіньпіна. От, кажуть, той уже був у Москві, й це справді вияв інтересу Китаю.
Наразі ж Китай оцінює, що він може дати Україні, але ще більше зважує, що він може взяти собі. Україна дивиться на Китай як на країну, яка може дати інвестиції, фінанси для розвитку держави і для того, аби боротися з наслідками кризи. Наскільки тут інтерес буде взаємний, наскільки “брати” у виконанні КНР збігатиметься із “брати” у виконанні України – подивимось. Зараз можемо говорити лише про інтерес, про початок зацікавлення, а от у що він виллється – прогнозувати поки передчасно.
– А як щодо формулювання підтримки “корінних інтересів” РФ на просторі СНД? Виникає питання, яка Україна цікавіша і вигідніша Китаю: член ЄС чи молодший брат РФ?
– Тут слід розуміти, що Китай із нами відносин майже не мав. Як це не прикро звучить, на українському полі грала Росія. Китай сприймав Україну через російські окуляри, тому, коли Росія вимагала включати у спільні заяви положення про повагу інтересів на пострадянському просторі, то Китай підписував ці заяви. Нині  завдання українського керівництва полягає у тому, аби донести до Китаю думку про те, що є ще й наші, українські, інтереси, а також, щоб китайці уважніше ставились до заяв, які вони підписують, і до формулювань, які вставляє російська сторона у свої документи. Я думаю, це питання часу. А щодо того, яка Україна цікавіша Китаю, то, без сумніву, та, яка буде у Європейському союзі. Китай розуміє, що сьогодні ми біля кордонів ЄС, а далі можемо бути в ЄС. Тож країна, яка ввійде до ЄС, дасть більше економічної вигоди Китаю, навіть більше політичних зисків.
Розмовляв Назарій Тузяк