СБУ знову взялася за “справу Забілого“ – розпочалися допити співробітників музею “Тюрма на Лонцького“

На думку самого директора музею, історика Руслана Забілого та адвоката Олега Мицика, відбувається звична процедура, зумовлена бюрократичністю правоохоронних відомств. Справа, що набула гучності у вересні минулого року, сьогодні розвивається у тиші, хоч про прогрес слідства говорити зарано.
Нагадаємо, у вересні 2010 року співробітники СБУ затримали у Києві Руслана Забілого і без особливих підстав допитували його понад десять годин. Вилучивши в історика ноутбук та носії інформації із історичними матеріалами та документами, СБУ оголосила про порушення справи за фактом підготовки до розголошення третім особам відомостей, що становлять державну таємницю. Своєрідна родзинка справи від СБУ – гриф “цілком таємно”.
За словами Руслана Забілого, після того інциденту був ще допит у лютому цього року. Досі жодного із вилучених документів не повернули, хоч слідчий обіцяв зробити це після проведення у березні відповідних експертиз. Сам допит співробітників “Тюрми на Лонцького” відкладався двічі, і от минулого тижня за дорученням Головного слідчого управління слідчий відділ управління СБУ у Львівській області викликав на допит усіх, а це 16 осіб, співробітників музею. Їх мали розпитувати про документи, з якими має справу Забілий. Він, до речі, проходить у справі як свідок. “Йдеться про те, що я збирав таку (що містить державну таємницю – “Пошта”) інформацію і готувався її комусь передавати. У мене було враження, що, зважаючи на таке формулювання, я би мав бути принаймні підозрюваним у скоєнні злочину, але у справі, що відкрита за фактом, я проходжу як свідок”, – розповів нам історик.
За його словами, жоден із вилучених документів не містить державної таємниці – усе це лише історичні документи, які є або (зважаючи на інтерес СБУ) донедавна були у вільному доступі. Чимало із них можуть бути втрачені назавжди, якщо у Службі безпеки вирішать не повертати забране. До того ж, каже Забілий, жоден історик не матиме доступу до документів, якщо вони не пройшли процедури розсекречення. І ще один момент – документи, які стосуються діяльності тоталітарних режимів і порушення прав і свобод людини, не можуть бути документами таємними.
Отож, залишаються нез’ясованими підстави для порушення справи – це наразі зрозуміло лише СБУ. Справа ґрунтується на документах, які таємними не були. Хоч, за словами адвоката Олега Мицика, досі усе проводиться коректно – “це є формальна процедура, викликана особливостями українського кримінального процесу – у нас паперовий процес доказування, людей зобов’язані допитати в силу вимоги про повноту і всебічність розслідування”. Проблемою ж у ситуації є хіба те, що альтернативних експертів із питань державних таємниць немає – перевірку на секретність проводять тільки в СБУ.
Крім того, за словами Олега Мицика, слід розрізняти умисне розголошення державної таємниці і порушення порядку користування документами. Та, зважаючи на документи, які вилучили у Забілого, жоден із цих випадків не підходить до справи. Тому виникає питання про мету справи. На думку Забілого, таким чином чиниться тиск на музей. “Мета справи полягає у тому, що керівництво Служби безпеки чинить тиск на музей, працівників, істориків, які займаються дослідженням цієї тематики – тематики визвольного руху, тематики, яка, м’яко кажучи, в теперішньої влади не користується толерацією”,
 – каже Руслан Забілий.
Результатів діяльності правоохоронців наразі немає, якщо не враховувати побічних ефектів встановлення правосуддя – вилучення документів, моральна шкода.