У парламенті зареєстрували законопроект із метою дозволити приватизацію будівель монастирського комплексу Свято-Успенської Почаївської лаври. Це може спровокувати нову хвилю релігійного протистояння
Народні обранці Юрій Бут (член депутатської групи “Реформи заради майбутнього”) та Дмитро Шенцев (член фракції Партії регіонів) зареєстрували у Верховній Раді законопроект №9105, за яким майновий комплекс Почаївської лаври, що на Тернопільщині, має бути виключений із переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Цим же документом розробники доручають Кабміну за місяць передати все майно лаври у власність релігійної громади чоловічого монастиря УПЦ Московського патріархату.
Почаївська лавра – одне зі знаних в Україні й за її межами відпустових місць, а також найяскравіших архітектурних та історичних перлин України. Сам комплекс монастиря будували впродовж 18 – 20 ст. За цей час монастир належав і православним, і греко-католикам. Понад століття (1713 – 1832 рр.) тут був василіянський монастир.
На початку 90-х  рр. цього століття там вирувало протистояння. Так, тодішній настоятель, митрополит Яків намагався піти під юрисдикцію Київського патріархату. Зараз все майно лаври передано в безкоштовну оренду громаді монастиря Московського патріархату, але включено до переліку об’єктів культурної спадщини, що не підлягають приватизації, під номером 672/0.
А 29 травня 2001 р. уряд оголосив комплекс пам’яток у містах Кременці та Почаєві Кременецько-Почаївським державним історико-архітек­турним заповідником. Відтак, за розпорядженням Кабміну, в 2002 р. усі пам’ятки передано зі спільної власності громад Кременецького району Тернопільської області у державну власність із внесенням до сфери управління Держбуду.
У липні ж 2003 р., згідно з розпорядженням Кабміну, споруди Почаївської лаври вилучено зі складу заповідника, а у листопаді відбулася передача лаври у безкоштовне користування представникам УПЦ МП, про що укладено угоду між Держбудом та Свято-Успенською Почаївською лаврою. Договір чинний упродовж 49 років – до 1 січня 2052 р.
Під час 24-ї сесії Тернопільської облради депутати ухвалили рішення про створення тимчасової контрольної комісії щодо перевірки законності передачі храмового комплексу в Почаєві Українській православній церкві Московського патріархату, а також щодо дотримання Московським патріархатом земельного та міграційного законодавства України.  Комісія виявила численні порушення українського законодавства.
Також місцеві обранці усіляко намагаються запобігти активній “господарській діяльності“ Почаївської лаври. Так, нещодавно депутати облради відмовилися надати лаврі дозвіл на власне видобування піску – монахи самі налагодили видобуток корисних копалин, а тепер намагаються це узаконити… На переконання релігіє­знавця, доцента ЛНУ ім. І. Фран­ка
Андрія Юраша, згаданий вище законопроект став відповіддю на ці практичні кроки Тернопільської облради, які створюють загрозу стабільності й довічному пануванню “громади“ Московського патріархату в цій святині. Тож симпатики і помічники Московського патріархату у ВРУ мають намір обійти місцеву владу у вирішенні цього питання і назавжди його закрити.
“Почаївська лавра сьогодні – це анклав російського православ’я у західному регіоні, яка провадить активну антиукраїнську діяльність та здійснює пропаганду. З іншого боку, цей анклав діє у дуже щільному оточенні громад інших релігійних груп: УПЦ КП, УГКЦ, протестантські громади, які є чисельні в цьому регіоні. Цікаво, що найголовніші й найвидатніші пам’ятки цього комплексу були споруджені в той час, коли там був василіанський монастир“, – каже “Пошті“ Андрій Юраш.
На думку співрозмовника, приватизація таких споруд загальнонаціонального значення викличе негативну реакцію інших релігійних груп, які в західному регіоні мають свої амбіції і будуть активно протистояти намаганням Московського патріархату утвердитись у цій святині.
За твердженням релігієзнавця, спільнота Почаївської лаври практикує найконсервативніші форми і спосіб православного віросповідання, орієнтованого на копіювання таких концепцій богослов’я і світогляду, які відкинуті більшістю вірних навіть московського православ’я.  Адже кожен, хто хоч раз відвідав цю святиню, назавжди запам’ятає антиекуменічну налаштованість, демонстрацію абсолютної зневаги до людей інших віросповідань.
“Приватизація Почаївської лаври може радикалізувати та налаштувати церковні громади інших конфесій (УГКЦ, РКЦ) до більшої активності у відстоюванні своїх прав на майно. В українських реаліях із цим треба бути дуже обережним, бо ситуація є дуже складна, і деякими спорудами у різний час володіли різні громади. Однозначним є те, що у жодному разі не можна робити винятків на користь певної громади, щоб не розбурхувати пристрасті на релігійному ґрунті“, – застерігає
Андрій Юраш.

КОМЕНТАРІ:

Олексій Кайда,
голова Тернопільської обласної ради:
– Як дійшло до того, що у найвищому законодавчому органі постало питання про приватизацію Почаївської лаври, якщо сказати точніше, то приватизації українських національних святинь?! Адже УПЦ МП (можливо, я погано орієнтуюся в історії) у XVIII ст. не існувало. А саме цим століттям датуються споруди Почаївської лаври.
У пояснювальній записці до законопроекту про приватизацію цієї святині йдеться, що має відбутися історична справедливість і повернення святині, яку забрала радянська влада. Але у Московського патріархату ніхто нічого не забирав, бо тоді не було такого поняття, як УПЦ МП! Якщо говорити про Російську православну церкву, то тут той самий принцип. Адже Почаївську лавру будували греко-католики! Тому, щоб відновилася історична справедливість, її треба повернути УГКЦ.
У 2009 р. Тернопільська облрада створила тимчасову депутатську комісію, яка розглядала діяльність Почаївської лаври. Зокрема, було виявлено низку порушень на її території у сферах міграційного законодавства, продажу алкогольних напоїв без акцизів, валютних операцій. Я вже не кажу, яке ставлення до інших конфесій у представників РПЦ.
На жаль, ні влада, яку очолювали Ющенко і Тимошенко, ні теперішня, яку очолює Янукович і Азаров, ніяк не реагують на звернення Тернопільської облради з приводу повернення Почаївської лаври у Державний історико-архітектурний заповідник. Лавру вивів з нього у 2003 р. прем’єр-міністр Янукович. Законопроект Бута і Шенцева – це наслідок того, що зробив Янукович. За допомогою цього документа хочуть остаточно залишити українську націю без українських святинь. Потім буде Києво-Печерська лавра, Софія Київська.

Владика Євстратій Зоря,
речник Київської Патріархії УПЦ КП:
– Багато років говорять про те, що монастир у Почаївській лаврі діє безконт­рольно, незважаючи навіть на своє церковне керівництво. За час посідання цією громадою монастир перетворився на розсадник антиукраїнства. Старих ченців, які б зберігали традиції Почаївської лаври, практично не залишилося, нових ченців намісник везе зі своєї батьківщини, з Молдови, тому вони не відчувають ніякого національного зв’язку ні з тією святинею, в якій вони перебувають, ні з тими традиціями, на яких століттями будувалася Почаївська лавра. І тому зараз передати Лавру у власність цій монастирській громаді – означає взагалі втратити будь-які можливості для того, щоб якось зупиняти ті антиукраїнські прояви, які там відбуваються. Тоді цей монастир перетвориться на своєрідну державу в державі. Саме таку мету і переслідують розробники та “замовники“ цього законопроекту.
Річ у тім, що комплекс монастиря, святині, які там є, належать всьому українському народові, й туди приїздять тисячами не тільки прихильники Московського патріархату, тим паче російського шовінізму, який зараз цей монастир насаджує. І ті, хто зараз перебуває в монастирі, прийшли лише користуватися чужим спадком. Цей монастир прийшов до розквіту за багато століть до цього, коли ще не було в Україні знано ніякого Московського патріархату. Він був заснований і діяв як монастир Київської Митрополії у канонічному зв’язку з Константинопольською церквою. І тому абсолютно незрозумілими є підстави саме Московського патріархату претендувати на права власності. Тож таким законопроектом пропонується закріпити примарні права Московського патріархату на розпорядження цим монастирем.
Безперечно, суспільство може і повинне захищати Почаївську лавру, як українську святиню, і я думаю, що громадськість насамперед Тернопільщини і не тільки скаже своє слово, а державному керівництву вистачить мудрості не приймати рішення, які ще більше загострять і так непросту ситуацію навколо Почаївської лаври і ще більше посилять релігійну ворожнечу. Знаємо, що вже зараз переважна більшість мешканців міста Почаєва негативно налаштована до монастиря перш за все через його антиукраїнську діяльність, і значна частина населення Тернопільщини також стурбована тим, що діється в їхній святині.
Адже вірні за те, що в стінах лаври розмовляють українською мовою, вже зазнають негативного ставлення з боку тамтешніх ченців. Я маю надію, що громадськість і органи місцевого самоврядування не будуть стояти осторонь. Наша церква заявлятиме про свою позицію з цього приводу, бо це і є вияв недопустимого втручання держави у справи церкви. Почаївський монастир – це не просто майновий комплекс, це загальноукраїнська святиня, і недаремно він був внесений до переліку пам’яток, які не підлягають приватизації. Бо так незадовго приватизують і Києво-Печерську лавру, а там недалеко і до приватизації Софійського собору.

Отець Ігор Яців,
керівник Департаменту інформації УГКЦ:
– Питання повернення церковного майна порушувати передчасно. Це є спробою узаконити стан речей, який зараз існує, і може призвести до загострення ситуації. В демократичному, справедливому суспільстві до з’ясування всіх суперечностей будь-які узаконення майнових прав є неможливі. Хотілося б, щоб така ситуація була і в Україні, щоб такі ініціативи, як з приватизацією Почаївської лаври, не створювали зайве міжконфесійне напруження чи то на рівні церков, чи на рівні окремих людей, які живуть на тій території, наприклад, навколо Почаєва, які мають різні думки про те, хто є спадкоємцем Почаївської лаври.
Про конкретні кроки нашої Церкви поки важко говорити, бо наразі це тільки законопроект. Те, що він існує, ще не означає, що його приймуть.
Ще раніше Синод єпископів УГКЦ створив комісію, яка збирає, вивчає, впорядковує документи, які свідчать про власність УГКЦ до її насильної ліквідації в 1946 році. З іншого боку, в рамках Всеукраїнської ради церков УГЦ виявляла свою ініціативу у вирішенні питання реституції церковної власності, зокрема, до її проведення ввести мораторій на приватизацію культових споруд, щоб потім, коли настане час повертати майно, не виникали додаткові проблеми.
Розв’язання майнових питань, що стосуються Церкви, потребує глибокого вивчення, переговорів, у яких беруть участь усі зацікавлені сторони, щоб не було якоїсь кривди чи несправедливості стосовно інших.

Назар Мартинюк,
юрист:
– Почаївська лавра, як пам’ятка архітектури національного значення, нині знаходиться під особливою охороною держави, яка встановлена Законом України “Про охорону культурної спадщини”. згідно зі ст. 18 вищеназваного закону, не можуть бути приватизовані, тобто відчужені на користь фізичних та юридичних осіб, об’єкти державної власності, перелік яких визначений законом. Саме у такому переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, який затверджений Законом України №574-VI від 23 вересня 2008 р. зазначені будівлі Почаївської лаври. До речі, з моменту прийняття закону й досі жоден об’єкт із цього переліку виключений не був.
Враховуючи, що будівлі Почаївської лаври є культовими, тобто такими, які спеціально призначені для задоволення релігійних потреб громадян, виключення їх із вищезазначеного переліку дозволить сьогоднішньому користувачу пам’ятки вимагати від обласної державної адміністрації безоплатного повернення її у власність, згідно зі ст. 17 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”.
Проте, оскільки мова йде не про передачу, а саме про повернення у власність, під час розгляду такого клопотання відповідна державна адміністрація зобов’язана встановити, чи належали суб’єкту звернення ці будівлі і майно, на момент їх переходу у власність держави. Закон України “Про порядок введення в дію Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, зокрема, передбачає, що під час вирішення таких питань враховується також:
–  вкладення коштів релігійними громадами у спорудження, переобладнання культової будівлі і тривалості користування нею;
– наявності у даному населеному пункті (місцевості) інших культових будівель та їх використання релігійними громадами відповідних віровизнань.
Аналіз судової практики стосовно повернення культових споруд свідчить, що суди беруть до уваги обставини будівництва таких об’єктів, а саме: за кошти якої релігійної громади воно відбувалось; яким чином і якій громаді ці споруди передавались у власність.
Слід зазначити, що в пояснювальній записці, як обґрунтування для прийняття законопроекту, розробники зазначають повернення релігійній громаді культових споруд Почаївської лаври для забезпечення належного утримання і використання цієї культурної спадщини та недопущення зловживань щодо неї. Крім того, за будь-яких обставин, будучи власником чи користувачем пам’ятки, релігійна громада зобов’язана утримувати її в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення, відповідно до Закону України “Про охорону культурної спадщини” та укладеного охоронного договору.