Через спротив місцевих мешканців Холодний Яр, що на Черкащині, не можуть перетворити в національний природний парк

Холодний Яр – унікальне лісове урочище в центрі нашої держави, що за кількістю археологічних, історичних, наукових об’єктів посідає перше місце в Україні. Попри це, він досі чекає на вирішення важливої екологічної проблеми – перетворення з урочища на національний природний парк (НПП). Головною перепоною цьому залишається опір місцевих господарників, для яких статус НПП передусім означатиме заборону вирубувати деревину.

Унікальність потребує статусу

За словами біолога Ірини Ігнатенко, особливість місцевості полягає у великій концентрації лісового масиву посеред лісостепу. “Майже 95,7% території займає ліс. Усього тут 43 види дерев, 48 чагарників і близько 150-ти трав’янистих рослин. Ніде в Україні немає такої великої кількості хрещатого барвінку, як у Холодному Яру. Найзнаменитіша місцева природна пам’ятка – тисячолітній дуб Максима Залізняка, біля якого росте так званий 680-річний дуб-онук”. Найбільша небезпека для місцевої екосистеми, каже пані Ірина, полягає в тому, що місцеві лісогосподарства перешкоджають утворенню національного природного парку. Через це під загрозою винищення опиняються унікальні високорослі дуби з їх цінною деревиною, яку постійно заготовляють лісівники.

Страх підштовхує до опору

Питання про створення національного природного парку “Холодний Яр” стоїть руба більше року – відколи Мінприроди ухвалило відповідне доручення. Утім, згідно із законом, для подальшого просування проекту потрібна згода органів місцевого самоврядування, які разом із лісовими господарствами категорично проти зміни статусу території.
Мешканці хутора Буда, який, згідно з проектом, має увійти до складу території парку, є прогресивно налаштованою меншістю серед місцевого населення. Це екопоселенці – міські жителі, що протягом останніх років переселилися з міста у сільську місцевість. Нонна Дмитраченко, депутат Мельниківської сільради, яка разом з іншими екопоселенцями брала участь у різноманітних конференціях та відвідувала сходку села, присвячену питанню створення національного природного парку, розповідає: “Я б нікому не побажала відвідати щось подібне, адже мешканці налаштовані вкрай агресивно. Населення досі живе у стані страху, який неможливо змінити насильницьким методом”. На її думку, місцевими людьми керують ще й споживацькі мотиви, зокрема побоювання втратити можливість заготовляти дрова. “Одним махом цей стан страху змінити неможливо. Втім зрозуміло, що такий спосіб життя відходить. На місце таких людей прийдуть їхні діти, онуки, і все буде по-іншому”, – вважає пані Дмитраченко.
Одним з ініціаторів створення національного природного парку є й Анатолій Рекун, керівник Ресурсного центру Асоціації недержавних громадських організацій Черкащини. Два роки тому його організація спільно зі студентами та науковцями організувала експедицію у Холодний Яр, одним із завдань якої був збір підписів на підтримку створення НПП.
Тоді у шести селах вдалося зібрати близько двохсот підписів, фактично – мізер. “Опісля ми підготували відповідні документи, які подали до Мінприроди. Було кілька варіантів що, власне, створювати – заповідник, національний природний парк… Зрештою, зупинилися на останньому – адже в заповіднику заборонена будь-яка господарська діяльність, а в національному природному парку таких обмежень значно менше”, – розповідає пан Анатолій.
За його словами, згоду від Мінприроди отримали, проте необхідно було дістати ще й підтвердження від органів місцевого самоврядування. “Про перешкоди ми дізналися вже на останньому етапі нашої агітаційної роботи – коли близько 15-ти депутатів сільських рад сіл Мельники, Лубенці та Головківка відмовилися підтримати проект”, – каже Рекун.
Значна частина мешканців сіл працює у лісництвах, які й чинять найбільший опір. Причиною, на думку Анатолія Рекуна, є те, що створення національного природного парку може поставити хрест на існуванні місцевих лісництв. Розв’язати дилему, каже активіст, можуть лише жорсткі вказівки згори: “Ми намагалися вирішити це питання на обласному рівні, писали листи на ім’я голови Черкаської облдержадміністрації, однак там їх перенаправляли на управління екології, а ті знову відсилали кореспонденцію до голів сільських рад”.

Влада – за діалог

У Черкаській облдерж­адміністрації стверджують, що намагаються знайти компроміс із лісництвами. “Національний природний парк – це найм’якша форма можливого конфлікту із землекористувачами. Землі у них не вилучаються, натомість ведеться традиційна форма господарювання і в сільському, і в лісовому господарствах. До прикладу, зараз ми розширюємо територію Кам’янського державного історико-культурного заповідника до створення на його базі біосферного заповідника. І коли людям пояснюємо, що режим господарювання буде той самий, з господарниками проблем немає”, – розповідає керівник служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА Микола Суховий.
Що ж до створення національного природного парку в урочищі Холодний Яр, то тут, вважає пан Микола, далі ідей і попередніх розмов справа не йде: “Я сам брав участь у створенні трьох державних історико-культурних заповідників, зараз займаюся четвертим – Кам’янським, а щодо Холодного Яру, то навіть документів ще не оформлялося. Перспектива створення парку можлива хіба за умови, якщо проявить ініціативу чи то Національний історико-культурний заповідник “Чигирин”, чи місцева влада, або ж громадськість. Лише тоді стане можливим створення певної документаційної бази. Взагалі, за нинішньої влади це питання не дуже то й обговорювалось. І я не думаю, що за умови певного розголосу буде якась негативна реакція з боку влади, тому що це гарна справа і невеликі втрати в господарництві”.
Отже, за словами пана Миколи, основне питання полягає у створенні інформаційного простору навколо цієї проблеми та обопільної участі громадських організацій, місцевої та обласної влади. У чому єдині всі експерти, то це в необхідності й надалі проводити просвітницьку діяльність серед місцевих мешканців. Можливо, тоді вдасться переконати селян та лісівників у тому, що створення національного природного парку буде корисним не лише для екосистеми, а й для них.