Двадцята річниця незалежності України змушує більшість українців озирнутися назад, у минуле, та вдивлятися у невідоме майбутнє. Час підбиття підсумків для народу досі залишається часом збирання каміння. Нині, коли більшість аналізує минуле, причини численних поразок і радіє за ті невеликі здобутки та перемоги, “Пошта” вирішила зазирнути у майбутнє. Що чекає українців через 5-10 років? Якою буде Україна і Львів, зокрема? Що зміниться у нашому з вами житті і чи стане нам легше жити? Переконані, що цим питанням переймаємося не лише ми, але й ви – наші читачі.

Більше і ширше для львів’ян

До 2025 року площа Львова має зрости майже вдвічі, населення збільшиться на 50 тисяч, а сфери туризму, супутніх послуг і ІТ будуть визначальними для функціонування економіки міста. Такі прогнози надали “Пошті” у Львівській міській раді.

“Ми хочемо переломити тенденцію зменшення кількості львів’ян. Нині тут мешкає 758 тисяч осіб, а до 2025 р. буде 800 тисяч. Для цього працюємо над створенням у Львові сприятливих умов життя. Серед іншого планується покращення стану екології. Для цього вдвічі збільшимо частку екологічного транспорту (електротранспорт, велосипеди) – з 30% до 65%. Щодо економіки міста, то розвинені країни надають перевагу сфері обслуговування та економіці знань, тому у Львові домінуватиме сфера послуг, туризму та ІТ. Частка людей, зайнятих у цих сферах, буде постійно зростати. Паралельно зростатиме і кількість туристів: зараз, за різними оцінками, щороку місто відвідують 700 тисяч –
1 мільйон туристів, до 2025 р. щороку Львів прийматиме не менше 3 млн гостей”, – прогнозує Олександр Кобзарев, в.о. голови правління комунальної установи Інститут міста.

Також до 2025 р. значно збільшиться площа міста. За словами Ігоря Гуменчука, заступника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин ЛМР, у найближчому майбутньому площа Львова зросте з 15 тисяч гектарів до 27 тисяч гектарів. При цьому завдяки розширенню ціна землі в місті не надто відрізнятиметься від сьогоднішньої.

  із української літератури та культурології в Україні та світі, проректор ЛНУ ім. І. Франка:

– Поговоримо насамперед про Львів. А саме про ті завдання у культурологічній сфері, які місто, що претендує бути культурною столицею Європи, – мало би за цих 5-10 років вирішити передовсім. По-перше, оскільки часто акцентуємо, що Львів є містом музеїв, маємо перетворити наявні музеї у сучасні інтерактивні. Нині мало просто подати дидактичний матеріал, мовляв, представляємо шедевр – і все, а маємо формувати експозиційний простір як простір дискурсивний, де звучить чимало питань, на які не завжди є відповіді, але це – нормально. Музей, якщо він претендує бути сучасним (і, відповідно, цікавим для українців), просто зобов’язаний враховувати зміни у соціальній структурі, побуті суспільства, розвитку інформаційних технологій. По-друге, Львів – як місто книгарень – мало б і книгарні мати зручні та інтерактивні, властиво такі, що є своєрідними інформаційними центрами. Як-от, намагається таким центром стати книгарня “Є”, але її однієї замало. По-третє, нарешті збудувати необхідний Львову сучасний виставково-концертний зал, де можна було б проводити ширшого формату зустрічі. Допоки не матимемо стратегічного плану культурологічного розвитку (та й схожого плану у будь-якій іншій сфері також), доти приречені скиглити, що те не так і се не так.  Україні катастрофічно бракує масової освіченості, комунікативних стратегій, вміння говорити правду про минуле, критичної маси авторитетів, думка яких важила би для всього суспільства… Але бракує й іншого – усвідомлення, що прийшли у цей світ, аби сказати йому своє слово, аби врешті стати мешканцями, а не туристами на землі, на якій живемо. Дуже хочу вірити, що час, коли перестанемо у культурі бути туристами, усе ж настане!

– Я б говорив про те, якою хотів би бачити Україну за 10 років. Хочу, щоб  через десять років Україна перетворилася на комфортну в соціальному та економічному плані державу. У моєму розумінні комфорт не означає добрий рівень життя, що ми за той період станемо Швецією, Данією або Німеччиною. Для мене “комфортний” означає насамперед те, що буде зменшуватися оця дика, нецивілізована диспропорція, яка є у співвідношенні багатих і бідних людей. Коли в Україні співвідношення багатих і бідних становить 90 і 10%, то вона не є державою у класичному розумінні. Зменшення цього розриву означатиме, що Україна стає комфортною державою. Друга річ, яку би я хотів бачити через 10 років: щоб у нашій країні повністю зникла ностальгія за радянським періодом. Не в тому розумінні, що треба викинути з пам’яті радянський період – у кожного є своя історія про цей період, у когось добра, в когось погана. Маю на увазі, що ми не повинні свої сучасні проблеми екстраполювати із радянським періодом. Та ностальгія в українському суспільстві, яка підігрівається з боку російського інформаційного простору, є чи не найбільшим гальмом на шляху розвитку України. Українець – якась дуже дивна істота, бо існуючи в сьогоднішньому часі, не намагається дивитися поперед себе, а чомусь завжди обернена назад, а там тлом є ностальгія за Радянським Союзом. Третя річ, яку хотів би бачити в Україні, – це відповідальний виборець, який буде виборювати своє право на відповідальну владу. Я ніколи не був схильний ідеалізувати, що ми будемо мати соціально, економічно чи політично відповідальну владу. Мій негативний досвід та досвід інших людей свідчить, що біда України є в тому, що виборець не здатен свідомо і відповідально ставитися до свого вибору. Відтак його вибір є вибором будь-яким, але не відповідальним і не прагматичним.

координатор проекту зі зміни клімату Національного екологічного центру України:

– Ми нині вже можемо бачити наслідки глобального потепління в Україні. Збільшення стихій, зростання кількості опадів, екстремальні погодні умови. Процес зміни клімату запущений, і припинити його ніхто не в стані, навіть якщо усі заводи, фабрики та автомобілі зупиняться і перестануть викидати вуглекислий газ. Для того, аби зупинити зміни клімату на належному рівні, який би не був катастрофічним для планети, насправді потрібно не так вже й багато – треба, аби 1% світового ВВП витрачали на спеціальні установи, які б опрацьовували кількість викидів та регулювали процес. За останні 30 років середньорічна температура піднялася на 1,5 градуса. У найближчі 30-50 років тваринний світ переселиться з півдня на північ.

В Україні температура піднялася значно вище на сході та півночі країни, що призведе до спеки та температурних стрибків між +40 та -40 градусів. Жителі сходу перестануть займатися сільськогосподарською працею, бо в цьому регіоні буде засуха. У всій країні через засухи спалахнуть пожежі, на півночі пересохнуть торф’яні болота. Східні області страждатимуть від злив, та деякі села цілком може змити з мапи України. Щодо Криму та південних областей, то їх площа значно зменшиться, бо рівень світового океану підвищиться.

За словами фахівців, в країні вже змінюється звична флора та фауна. Наприклад, один вид молюсків, що раніше зустрічався лише в Криму, тепер можна побачити у південних областях країни. Також мігрують рослини: до нас приходять рослини з Середньої Азії та Середземномор’я. Деякі з них – шкідливі, наприклад,  амброзія, що спричинює алергію. Затоплення Криму та тотального розливу рік у найближчий час не буде. Нам слід чекати на урагани, тайфуни, торнадо, бурі та суховії.

 – Сподіваюся, що в Україні у майбутньому буде покращення з правої точки зору. Але станеться це ще не скоро – не через 5-10 років. Поза тим є низка ризиків – зокрема, встановлення авторитарного режиму, елементи якого вже є сьогодні. Є також ризик того, що буде загострення стосунків між людьми, а це особливо лякає. На жаль, у суспільстві вже нині росте агресивність, що є поганою ознакою для майбутнього України.

Якщо відбудеться реформа органів кримінальної юстиції, зокрема, приймуть новий Кримінально-процесуальний кодекс (це обіцяють зробити до листопада 2011-го), то в майбутньому в державі мало б поменшати в’язнів. Нині ж загальна кримінально-правова політика є жорстокою.

Якщо у державі не буде реальної й системної боротьби з корупцією та хабарництвом, то ці явища нікуди не зникнуть. Наразі ж не видно ефективних кроків, щоб ця ситуація змінилася на краще. Загалом для подолання корупції треба дві речі: перша – відділити бізнес від влади, чого не буде, бо бізнес досить тісно пов’язаний із владою, друга – діяльність держави має бути цілком прозора та підконтрольна, чого також немає. У нас постійно і у великих розмірах крадуть кошти із держбюджету. На жаль, усе це цілком безкарно. Тому наразі тут  просвітку на краще немає...

Зараз права пересічного українця порушують, але не можна сказати, що він повністю безправний. Щодо майбутнього, то певен: якщо громадянин буде впертим й домагатиметься справедливості, то зможе домогтися свого. Не одразу, але шанси виграти у держави є.

завідувач кафедри банківської справи Львівського інституту банківської справи Університету
банківської справи НБУ:

– Якщо розділити Україну та Львівщину окремо, то не варто говорити про однакові шанси, бо є суттєва різниця у розвитку регіонів. У найближчі п’ять років відмінності у розвитку регіонів будуть збільшуватися, і Львівщина йтиме шляхом структурних змін. За великим рахунком, промисловість у регіоні майже померла. Але суттєвий вплив матиме Євро-2012 – буде новий аеропорт, стадіон. Чемпіонат з футболу – це не лише спортивна подія. Тут є багато економічних нюансів. Як тільки запустять на повну потужність аеропорт, то ситуація у Львові зміниться, бо буде великий пасажиропотік, розшириться можливість зв’язків із закордоном. Кожен інвестор, який розглядає місто чи регіон на предмет вкладення коштів у започаткування бізнесу, передусім дивиться на транспортну інфраструктуру, а надто на авіасполучення. Тому, якщо все спрацює належним чином, то аеропорт стане найбільшим вікном у Європу. Якщо говорити про високі технології, то Львів більше не матиме такого позитиву, як було досі. Ці технології перемістяться до Києва, на схід України. Для Львова відновити промислові потужності буде нереально. За винятком ЛАЗу. Якщо завод скористається коштами із урядового замовлення на виготовлення автобусів для модернізації і змін, то матиме перспективу. Бо 3 млрд грн у найближчі 20-30 років йому ніхто більше не дасть. Україна стоїть на порозі дуже серйозних змін у транспортному забезпеченні. Попит на автобуси зростатиме у геометричній прогресії. Десь із 2013-го і наступні десять років триватиме автобусний бум.

Щодо України, то поглибляться монополістичні тенденції. А це загроза. Так є в Ізраїлі. Ми теж до цього впритул наблизилися і через рік-два матимемо проблеми. Монополізація призводить до застою, зниження конкуренції, зростання цін. У Львові це не буде яскраво виражено, бо тут немає таких промислових гігантів. Окрім того, в Україні відбуватиметься галузева переорієнтація економіки. 

– В Україні матимуть місце ті процеси, які відбуваються у всьому світі. Розвиток секуляризму буде головною тенденцією в найближчі 5-10 років. Україна не може уникнути цього процесу, однак релігійні впливи в Україні будуть досить помітними і впливовими. Якщо в Європі падіння рівня релігійності спостерігалося до рівня 20-30%, то в Україні ці параметри будуть вищими, бо якщо Європа вже втомилася від практикування релігії, то Україна не так давно повернулася до цих традицій.

Звичайно, найчисельнішою релігійною групою залишаться православні, зростатиме частка києвоцентричних православних, тих хто підтримує ідею влаштування життя Православної церкви на засадах автономії і навіть автокефалії.

Зростатиме частка вірних, які визнають себе членами протестантських спільнот, зокрема харизматичних, неопротестантських, нових релігійних рухів. Це буде ще більш помітно на фоні секуляризму і згортання формальної релігійності. Адже збільшення прихильників протестантизму на 1-2 % буде принциповим, оскільки формальне членство перестане відігравати вирішальну роль у детермінуванні релігійних процесів.

УГКЦ буде поступово, не настільки стрімко, як протестанти, але все ж завойовувати позиції у центрі та на сході держави. Вона не матиме представництва у кожному місті і селі, але поступово розширюватиме географію, стане фактором загальноукраїнського, а не тільки регіонального релігійного життя.

Ісламський чинник для України не буде визначальним, але буде важливим, бо це буде залежати від реального складу населення України, де мусульманство є однозначно меншиною, а не якоюсь впливовою групою. В Україні він буде присутній у двох виявах: як дуже вагомий чинник у Криму та суттєва присутність в столиці і в східному регіоні. Однозначно він буде досить важливим та цікавим і на рівні центральної української влади, де буде представлений окремими персоналіями. Нині бачимо, що представники цих спільнот завойовують перші щаблі провладних київських ешелонів.