Блукання “незалежностями”

На початку двадцять першого року незалежності функціонування України й далі визначають давні проблеми. Уже не перший рік напередодні Дня народження країни кожен на свій лад перелічує втрачені можливості. Кінець другого десятка – додатковий стимул для думок, а ще більший – для дій.

На початку двадцять першого року незалежності функціонування України й далі визначають давні проблеми. Уже не перший рік напередодні Дня народження країни кожен на свій лад перелічує втрачені можливості. Кінець другого десятка – додатковий стимул для думок, а ще більший – для дій.

Сьогодні, коли країна дійшла консенсусу щодо свого шляху, визначившись на усіх рівнях прямувати до Євросоюзу, коли світ стає по-справжньому багатополярним, переживаючи становлення нових центрів впливу, виявилося, що там, за Державним кордоном, із розкритими обіймами нас чекає хіба сусідський уламок колишньої імперії. Та й той, аби залатати діри, що відкрила “найбільша трагедія XX століття”. Благо, всередині країни теж немало різновекторних потягів.

 На двадцятому році серед українців удвічі менше прихильників незалежності, ніж їх було в 1991-му. Антипатія щоразу більшає, та гірше, що стає глибшою апатія. Навіщо змінювати побут, якщо післязавтра одним розчерком пера повернуть норми п’ятирічної давності, навіщо ходити на вибори, якщо знову “хтось” проголосує за “тих самих”, нащо шукати порозуміння, якщо більшого патріота й так годі шукати... Досі нас єднали хіба що однакові проблеми, але це сумнівна підстава для життя в одній країні.

Проте жодна можливість не є втраченою, якщо існують ті, хто готовий знову за неї боротися. Жодне зусилля не є марним, якщо є ті, хто готовий долати свою байдужість. Якою могла бути країна, яка не закінчила більшість початих реформ? Третина населення якої симпатизує Сталіну, а думки щодо напрямку розвитку варіюються від року до року? Ходіння колами можна припинити лише у тому випадку, якщо країна стане самодостатньою. І двадцятиліття – саме час для цього.

Ми намагалися подати три етапні зліпки минулого країни. Додатково, четвертим текстом, прагнули акцентувати на сьогоднішніх демографічних тенденціях. Це не стільки передбачення, скільки форма екстраполяції сучасних змін, їх унаочнення.  Усі дані взято із публікацій Державного комітету статистики.

1. Однолітня Україна

У 1991 році населення України складалося із 51 944 400 громадян. У містах (всього – 436) жило 68% українців, у селах (28 845) – 32%. Із сотні українців 47 були чоловіками, а 53 – жінками. При цьому кожен третій українець мав вік від 25 до 44 років; кожен четвертий – від 45 до 64; кожен п’ятий – до 14 років; молодь (від 15 до 24 років) становила 14% наших громадян; а 12% українців були літніми людьми (віком більше 65 років). На початку історії незалежної країни із тисячі українців 12 були новонародженими, помирав того року – кожен 13-й із тисячі. Очікувалося, що новонароджені хлопчики житимуть щонайменше 64, а дівчатка – 74 роки. У перший рік незалежності десятеро із тисячі українців вступали у шлюб, четверо – розлучалися.

У 1991 році держава виробила 5372 кВт/год електроенергії та 3,5 пари взуття на одного громадянина; на 60 українців припадав один холодильник, а на 270 – авто вітчизняного виробника. На сотню українців припадало 260 книг, 182 журнали та 51 примірник газети на день. Тоді кожен українець вісім разів відвідував кінотеатр, третина громадян була у театрах, а чверть – у музеях.

Двадцять років тому наша країна спостерегла 405,5 тисячі злочинів. Серед кожних п’ятисот українців був хоч один злочинець (засуджений).

Зарплата українця тоді становила значно менше сотні гривень. За незалежність у 1991 році був кожен дев’ятий із десяти.

2. Десятилітня країна

У 2001 році в Україні жило 45 778 500 млн осіб, 72% із яких мешкали у містах (451), а 28% – у сільській місцевості (28 651 сіл). Країна на 49% складалася із чоловіків і на 51% – з жінок. Третина українців мала вік від 25 до 44 років, чверть – від 45 до 64 років, 17% – були молодшими за 14 років, 15% – від 15 до 24, а 14% мали більше 65 років. Із тисячі громадян у 2001 році вісім були новонародженими, а 15 помирали. Очікувана тривалість життя дівчаток становила 74 роки, хлопчиків – 63. Того року шестеро на тисячу українців укладали шлюби, а четверо – вирішували розлучитися.

Десять років тому Україна виробила 3779 кВт/год і три пари взуття на одного українця. Один холодильник припадав на 90, а вітчизняне легкове авто – на 1293 громадян. На сотню українців випустили – 109 книжок, 131 журнал і 116 газет (на день). Кожен сьомий був раз у кінотеатрі, кожен восьмий – у театрі, а кожен третій – у музеї.

Щодня в Україні-2001 ставалося 1410 злочинів. На кожні дві сотні громадян припадав один засуджений.

Середня зарплата тоді сягала 311 гривень. За рік українець їв 11 кг риби, 31 кг м’яса, 39 кг цукру, 140 кг картоплі і 180 яєць. Незалежність на десятому році підтримував кожен другий українець. Інтереси українців тоді відстоювали 125 політичних партій і 1506 громадських організацій.

3. Перше покоління

Із 45 962 900 млн громадян, які жили в Україні у 2010 році, 69% були в 459 містах, а 31% – у кожному із 28 471 селі. Зі ста українців 46 були чоловіками, а 54 – жінками. Віковий розподіл виглядав так: кожен третій українець (29%) мав вік від 25 до 44 років; ще третина (27%) була старшою – від 45 до 64 років; літнім був кожен 16-й на сотню, а юним (до 14 років) – кожен 14-й. Ще 14% становили молоді українці віком від 15 до 24 років. На кожну тисячу громадян того року народжувалося 11, а помирало 15 осіб. Дівчаткам у 2010 році пророкували 76 років середньої тривалості життя, а хлопчикам – усього 65. Семеро із тисячі брали шлюб, а троє – розлучалися. Від держави на кожного громадянина припадав один черевик і 4118 кВт/год електроенергії. На дві тисячі українців виробляли три авто і сім холодильників. Минулого року кожен другий українець ходив раз у музей, кожен п’ятий – у кіно, а кожен сьомий – відвідав театр. У день реєстрували по 1385 злочинів, а кожен 272-й мав судимість.

Середня зарплата сягнула (?) 2239 гривень. За рік наші співвітчизники проїдали 14,5 кг риби, 52 кг м’яса, 37 кг цукру, 128 кг картоплі і 290 яєць. За незалежність сьогодні проголосувало б 47% українців. Інтереси громадян представляють 185 політичних партій і 3344 громадських організацій.

4. Наступні 10 років

При незмінності сьогоднішніх тенденцій у 2021 році в Україні житиме 42 973 100 громадян. Із них у містах будуть 71% (або понад 30,5 млн), відповідно, у селах – 29% (близько 12,5 млн). Щороку Україна втрачає близько 130 тисяч чоловіків і 134 тисячі жінок, отож, якщо відкинути поповнення іммігрантами, до 2021 року втратимо 1,34 млн чоловіків і ще 1,3 млн жінок. Хоч пропорції залишаться такими ж, як і сьогодні, – 46% “сильних” і 54% “прекрасних”.  Останні п’ять років спостерігаємо незначне збільшення кількості народжених на тисячу осіб (коливання навколо 10-11 осіб) і також незначне зменшення кількості померлих на тисячу громадян (із 16 до 15). Збереження таких темпів протягом десяти років може поліпшити демографічну кризу сьогодення: за такої ситуації кількість новонароджених на тисячу осіб може досягнути 13 осіб, а кількість померлих – зменшитися до 12-13 осіб на тисячу громадян щороку. Щомісяця в Україні народжується одна політична сила і так триває останні сім років. При таких темпах у 2021 році можемо обирати вже з-поміж 305 партій. Поповнення серед громадських об’єднань показує ще вищі темпи – щороку створюється 208 нових організацій. Чи подолають вони проблеми сьогодення і чи примножать здобутки? Майбутнє країни залежить не лише від совісності наших обранців, ще більше воно визначається глибиною нашої пасивності.

Сухий залишок

Україна в останні роки посідала:

1-ше місце у світі за рівнем дитячого алкоголізму (дані ВООЗ);

1-ше – в Європі та Центральній Азії за поширенням ВІЛ серед дорослого населення  (доповідь ЮНЕЙДС про всесвітню епідемію СНІДу, 2010);

2-ге – у світі за величиною боргу перед МВФ (12,66 млрд дол. у серпні 2010 р.);

4-те – серед країн із найгіршою економікою (за версією “Forbes”);

5-те – у світі серед країн із найбільшою кількістю емігрантів – 6,6 млн українців (за даними Світового банку);

5-те – у світі за виробництвом продукції бджільництва. У середньому щорічно Україна експортує близько 7,5 тис. тонн меду при виробництві 75 тис. тонн;

5-те – у світі за кількістю спожитого алкоголю на душу населення (дані ВООЗ);

7-ме – у світі серед країн із найвищим рівнем комп’ютерного піратства;

10-те – за величиною боргу перед Світовим банком (3,22 млрд дол.);

10-те – у світі (з 217) за кількістю ув’язнених на 100 тисяч населення – 334 (при нормі 70-80 осіб для розвинених країн і 141 – у світі) (дані Лондонського королівського коледжу);

11-те – у світі за імміграцією. 2010 року в нас зареєструвалося 5,3 млн іноземців;

12-те – за експортом зброї у світі (рейтинг Стокгольмського міжнародного інституту досліджень світу (SIPRI);

22-ге з 85-ти – за революційними настроями у світі (рейтинг “The Wall Street Journal”);

57-ме з 59-ти – у рейтингу найбільш конкурентоспроможних країн (дані Міжнародного інституту управлінського розвитку світу);

69-те зі 153-х – у рейтингу миролюбності Global Peace Index 2011 року (Institute for Economics and Peace);

73-тє – у загальносвітовому рейтингу якості життя;

74-те – у світі за кількістю щасливих людей, за даними всесвітнього соціологічного  опитування Gallup;

110-те зі 177-х – у рейтингу найменш заможних держав (World fund);

134-те зі 180-х у світі – за рівнем корупції (дані Transparency International);

131-ше – в рейтингу свободи слова організації “Репортерів без кордонів”, опустившись за рік на 42 позиції;

181-ше серед 183-х країн світу – за простотою сплати податків (дані Світового банку).

За даними dt.ua,
ООН та мас-медіа

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4148 / 1.67MB / SQL:{query_count}