У вівторок стало відомо про злиття “Сильної України” із Партією регіонів. Про це на спільному брифінгу в Києві повідомили Микола Азаров та Сергій Тігіпко. Виголошена мотивація, як не важко здогадатися, проведення реформ. Перше-ліпше пояснення – близькі парламентські вибори. Запитань до партії влади небагато – їх мотиви доволі чіткі: як-от підім’яти або розчинити конкурентів. А от із поступливістю “Сильної України” не все зрозуміло. Та й сама ситуація доволі цікава із кількох ракурсів. Хоча б тому, що прем’єр анонсував – це лише початок, будуть й інші.
Рейтинг – творець ілюзій і надій
Якщо президентські вибори-2010 для когось і були перемогою, то це хіба для Тігіпка, який посів третє місце. Саме проведенням реформ він пояснював свій похід у Кабмін Азарова, в якому нині займає посаду віце-прем’єра – міністра соціальної політики. Від того часу його особистий рейтинг помітно опустився, як і довіра до його партії.
На місцевих виборах “Сильна Україна” стала п’ятою за кількістю обраних депутатів. Але значно важливішим є інше: “Сильна Україна” і Партія регіонів борються за одного виборця, а тому партія Тігіпка могла назбирати балів при сьогоднішньому розчаруванні політикою влади. Проте пошуки тієї самої альтернативної третьої сили досі тривають.
Одне із найпопулярніших пояснень рішення Тігіпка “об’єднатися” із ПР – невисокі шанси для проходження у парламент. У виборчому законопроекті закладено прохідний бар’єр – 5%. Дані КМІСу на середину літа 2011 р. свідчать, що подолати цю межу під силу трьом партіям: на п’яти ПР і БЮТ наступає лише “Фронт змін”. Четвертою іде “Сильна Україна”, близькими до якої є комуністи. Чи багато парламентарів отримає сила Тігіпка тепер, після злиття? Чи захочуть регіонали, чимало з яких скрупульозно підраховують свої шанси потрапити у ВР, поступитися кріслом?
На брифінгу було сказано, що Тігіпко отримає одне із чільних місць в новому утворенні, але як же з іншими, тими майже п’ятьма тисячами депутатів місцевих рад, за яких голосували, вірячи, що відрізняються від ПР? Таких питань чимало, але зрозуміло, що це “об’єднання” вигідне хіба найвищим чинам із нечисленного кола державних політстратегів. Та й що кривити душею, реформи в Україні проводяться зовсім не задля і не за участі регіонів, тож об’єднання “на місцях” доволі дивне.
Місцям усе підійде
Рішення про злиття двох сил явно було неочікуваним на місцях, принаймні серед львівських штабів. Але хіба це новина, що усі рішення ідуть в одному напрямку – з верху до низів?
Так, у коментарі “Пошті” голова обласного осередку регіоналів Петро Писарчук повідомив, що “вітає і тішиться, що політична сила знайшла у собі сили і мужність стримати політичні амбіції і вузькопартійні вигоди, і йде процес консолідації і об’єднання заради того, щоб дійсно розбудовувати нашу державу і вивести її на шлях стабільного розвитку”. Ну а щодо популярності, то скажемо, що “Сильна Україна” має всього чотирьох депутатів в облраді (жодного у міськраді), а її рейтинг у нашому регіоні (за даними КМІСу) стоїть на місці: місцеві вибори жовтня 2010 р. дали 3,4% довіри, а дані червня 2011 р. свідчать – 3,5%. А ось ставлення до ПР упало вдвічі: із 8,6% під час виборів до 4,8% тепер. Проте слід також розуміти, що регіональні представництва сил – це швидше виконавці, аніж творці стратегії політики партії.
Як зазначив “Пошті” директор соціологічної групи  “Рейтинг” Олексій Антипович, обидві партії на Львівщині мають незначний рівень підтримки, аби говорити про його зміну. Постійне коливання довіри до ПР і СУ в середньому показує 5%. На загальному рівні результати об’єднання можливі, хоч, каже соціолог, говорити про кумулятивний ефект теж не доводиться. “Звичайно, частина прихильників Сергія Тігіпка після об’єднання сил проголосує за Партію регіонів, але це буде тільки частина, і вона буде меншою. Більша ж частина прихильників “Сильної України” піде в категорію “проти всіх”, не візьме участі у виборах, не визначиться і частково перекинеться до “Фронту змін” та інших політичних сил”, – розповів Антипович.
Приклад
для послідовників
Прем’єр-міністр і голова Партії регіонів Микола Азаров спрогнозував, що для об’єднання двох сил треба щонайменше два місяці. Цікаво, що на сайті “Сильної України” виставлена інформація про початок внутрішньопартійної дискусії про об’єднання із ПР, за її підсумками і мають прийняти рішення про доцільність такого кроку. Хоч можемо услід за Азаровим уже нині  говорити про те, яким буде це рішення. А от чи слідуватимуть прикладу СУ інші сили? Тігіпко зізнався, що регіонали віддавна вели розмови про об’єднання партій і сумнівно, що такі перемовини проводилися лише з ним. У парламент не проходить чимало сьогоднішніх нардепів.
Найбільшу ціну за політичну лабільність і мінливість заплатив Блок Литвина, який перейшов у і без нього численний розряд маргіналів. Рішення про об’єднання чи злиття партій із незначною підтримкою не в останню чергу прийматиметься з огляду на нові правила виборів. Поки що маємо лише проект, який затверджуватимуть безпосередньо перед виборами. У ньому закладено змішану систему виборів, мажоритарний компонент якої дає шанси найбільш рейтинговим політикам подовжити собі парламентське життя.
Однак якщо у виборчому законодавстві пропишуть пропорційну модель виборів, то маємо всі шанси отримати нові приклади злиття.
На жаль, нам не вдалося дочекатися обіцяної офіційної позиції місцевих депутатів від “Сильної України”, яка, безумовно, має бути дуже цікавою, хоча б тому, що їм у цій ситуації треба сформулювати (або ще гірше – отримати) оригінальне пояснення ситуації або ж бути відвертими.