Колись влітку часто можна було побачити навіть у Львові машини зі спеціальними літніми причепами – міні-будинками на колесах. Тепер таких вагончиків поменшало, однак бажання відпочивати з комфортом нікуди не поділося.  Якщо причеп-палатка не по кишені, а на море хочеться по-домашньому, то поїздки власним авто ніхто не скасовував.
Зазвичай, коли мова йде про подорож на море на своїй машині, виникає дві проблеми. По-перше, не кожен водій готовий їхати до омріяного узбережжя цілу добу. Стільки потрібно, щоб дістатися до пляжів, скажімо, Азовського моря. По-друге, вартість подорожі: враховуючи сьогоднішні ціни на пальне, така поїздка може коштувати не менше, ніж самі путівки. “Пошта” вирішила дослідити плюси та мінуси відпочинку на морі з власним автомобілем, а також головні правила подорожей на “своїх чотирьох”.
Менше речей – більше задоволення
Львів’янин Степан Олеськів разом із дружиною та двома дітьми був на морі двічі. Щоразу до Азовських узбереж їздили на своїй машині із друзями сім’ї – разом вісім осіб у пасажирському бусі “Хюндай”.
“Востаннє їздили на море чотири роки тому, відпочивали у Кирилівці. Тоді мали путівки в санаторій, а оскільки нас багато, то вирішили запакуватися у свою машину. Зовсім про це не шкодуємо. Єдиний мінус: у дорозі ми перебували 23 години і не мали змоги добре виспатися, бо в авто всі місця сидячі. Але в той день, коли ми приїхали, про сон вже ніхто і не думав. Ще один позитив – на машині можна у всій красі побачити нашу країну: вражають поля, які пролягають на сотні кілометрів. У дорозі ми зупинялися, де хотіли”, – розповідає пан Степан.
Інший водій Василь Оприск на власному авто їздив з дружиною у Ялту торік. “Ми довго вагалися: їхати поїздом чи своєю “Ауді”. Якщо потягом – тобі абсолютно не потрібно думати про дорогу, однак у цьому випадку є обмежений набір речей, які можеш взяти зі собою. В той же час, в авто можна покласти з дому, що завгодно, та ще й привезти додому кавунів, динь та помідорів”.  Чоловік зізнається – можливість привезти з півдня України літні смакоти стала для родини залізним аргументом. “Єдине, чого не варто було брати на море, то це стільки домашніх речей. Я казав дружині, що нам на 10 днів стільки не потрібно. Дещо навіть не розпаковували. Наступного разу буде знати!” – усміхається пан Василь.
Не таке страшне ДАІ, як зустрічне авто
Одним із головних факторів будь-якої подорожі є безпека. Вирушаючи на море на власному авто, водіям слід пам’ятати: на наших дорогах найбільша аварійність у Європі. Бувалі водії, їздячи трасами, особливо на сході країни, застерігають: тихіше їдеш –  далі будеш. Дорогі іномарки та відчуття безкарності за перевищення швидкості в мажорних водіїв іноді на трасах породжують справжній жах.
“Завжди влітку головні дороги до курортів перевантажені. Деколи навіть тягучки утворюються, дороги вузькі, майже всюди тільки дві смуги. Але постійно “пролітають” машини по зустрічній на швидклсті мало не 200 км/год, на дорозі іноді страшні аварії. Раніше такого не було”, – зауважує водій Василь Оприск.
Вузькі дороги й велика кількість поворотів – такою є більшість шляхів  України, куди б ви не їхали: чи то на Азовське, чи на Чорне море. Поїздка такими трасами вимагає особливої обережності. “Через вузькі дороги ти весь час себе наражаєш на небезпеку, бо постійно потрібно когось обганяти. Найчастіше – повільні вантажівки чи автобуси, які за собою ведуть цілу колону”, – нарікає пан Степан.
Водій радить обганяти машини, завчасно прорахувавши свої можливості, і здійснити маневр за раз. “Найстрашніше на трасі – це лобове зіткнення. У далеких поїздках краще не квапитися, їхати розважливо. Не будьте собі ворогами, зрештою, зекономите на штрафах”, – рекомендує шофер.  
Карти в руки
“Коли ми їхали відпочивати в Кирилівку на Азов, десь о третій ночі біля Мелітополя  заблукали. Було кільце: чотири сторони, вибирай – куди хочеш. А куди – невідомо! Уявіть: величезна траса і жодного знака немає! Навколо поле і суцільна темрява. Це був жах, ми двічі проїхали по кільці, а потім поїхали навмання, бо нічого не залишалося. На щастя, не помилилися, – згадує Степан Олеськів. –  Коли потім поверталися тією ж дорогою вдень, я ніяк не міг зрозуміти, чому тоді ми заблукали. Вночі і вдень все сприймається по-різному”.
Щоб уникнути таких пригод, пан Степан радить перед подорожжю обов’язково купити карту доріг,  а ще краще – придбати чи позичити GPS-навігатор. Зрештою, варто дізнатися про особливості доріг у тих, хто вже ними їздив,  відтак спланувати маршрут, час та приблизно підрахувати витрати на пальне.
Сам собі техогляд
Для того, щоб подорож на авто стала приємною пригодою, варто про деякі речі подбати ще до виїзду. Якщо маєте хоча б найменші сумніви щодо справності деяких запчастин, – не зволікайте і вирушайте на СТО. “Вдома чи на сервісі перевірте, чи не стерлися гальмівні колодки, перевірте рівень всіх рідин: тосолу, масла, тощо, – радить пан Василь, водій із 24-річним стажем. – Не забудьте покласти у багажник аварійки домкрат та трос для буксирування. І обов’язково потрібно мати укомплектовану аптечку!”
Також зі собою варто взяти комплект запчастин, які в авто ламаються найчастіше. Наприклад, трос щеплення, паливний фільтр, запобіжники, свічки запалювання та комплект ключів і гайок на випадок форс-мажору.
“Якщо так сталося, що авто поламалося, особливо вночі, бажано доїхати до найближчої зупинки дальнобійників, – ділиться досвідом Степан Олеськів. – Вони зможуть вам допомогти в ремонті, крім того, дальнобійники зупиняються там, де безпечно, і де можна поїсти. У випадку аварії на це варто звернути увагу”. Якщо ж сталася непередбачувана ситуація, на трасі влітку чимало машин, тож, незважаючи ні на що, завжди знайдеться хтось, хто допоможе дотягнути машину до сервісу чи найближчої заправки.