За підсумками 2010 року, середній українець витрачає на харчування і оплату послуг 90% своїх доходів. Згідно з даними Державної служби статистики, на кінець 2010 року понад половину (51,6%) доходів українців “поглинала” їжа. Це є найвищим показником у Європі. Проте 10 років тому мешканці України, яку колись називали “житницею Європи”, витрачали на харчі ще більше – понад 60% своїх доходів.
На що витрачаємо?
Це відбувається через високі (майже, як у Європі) ціни на харчі та низькі (зовсім не як у Європі) доходи, а не тому, що українці їдять більше за інших європейців. При цьому, згідно із прийнятою у Європі класифікацією, до заможних верств населення можна віднести лише осіб, які витрачають на харчі менше як 20% своїх доходів. Наприклад, британці витрачають на їжу до 8,5% своїх доходів, німці – майже 10%, росіяни – майже третину. В Україні ж середня родина лише на їжу витрачає щомісяця 57% доходів.
Наступною найбільшою статтею витрат українців є оплата житлово-комунальних послуг. На це йде кожна десята гривня доходів. Водночас, пояснюючи потребу в підвищенні комунальних тарифів, українські урядовці зазвичай послуговуються аргументом про те, що вартість комунальних послуг в Україні – одна із найнижчих у Європі.
Скільки заробляємо?
За даними тієї ж таки Державної служби статистики, середня зарплата українця нині становить 2494 гривні (!). Щоправда, незрозуміло, звідкіля взялася ця цифра, адже середня – означає та, яку має більшість. Попитайте знайомих: чи багато з них заробляють на місяць такі гроші? Тим паче офіційно.
За даними Інституту соціологічних досліджень та Національної академії наук України, найбіднішими в Україні є не пенсіонери, а сім’ї з дітьми та багатодітні родини. Вони становлять 35% бідного населення країни. Це підтверджує й Організація Об’єднаних Націй. Розрахунки ООН базуються на рівні витрат на добу. В розвинених країнах бідними вважаються люди, які витрачають менше ніж 14 доларів на день. Для українців – тим паче з дітьми – така сума щоденних витрат є астрономічною.
Що робити?
Збільшення бідності серед населення та прірви між бідними та багатими унеможливлює зростання середнього класу в державі.
З погляду теорії економіки, проблема бідності полягає у недостатньому рівні доходів, які не спроможні задовольнити основні потреби людини. Як боротися з бідністю? Методи давно винайдені. Їх є два: перший – адресна допомога збідненим сім’ям, другий – виробництво дешевих продуктів. В Україні ці методи намагалися запровадити, влаштовуючи в регіонах ярмарки товарів сільського господарства та надаючи певним категоріям українців пільги за оплату послуг ЖКГ. Якихось відчутних результатів ці заходи не дали. Окрім того, до причин бідності варто зарахувати й корупцію на різних рівнях влади, зарплати в конвертах, існування тіньової економіки, заборгованість із зарплат.
На початок липня поточного року заборгованість населення за комунальні послуги становила 10,7 мільярда гривень. При цьому найбільшу заборгованість мають Донецька та Дніпропетровська області, а також Київ, де нібито рівень життя вищий, ніж загалом в Україні.
Водночас, за іншими офіційними даними, рівень розрахунків населення за комунальні послуги часто навіть перевищує 100%, тобто більшість не тільки вчасно розраховується за комірне, але й повертає борги. В уряді пояснюють цей феномен тим, що, мовляв, над українцями “висить” борг попередніх років, але при цьому, за офіційною статистикою, середній термін боргу за комунальні послуги не перевищує трьох місяців.