Уже через рік на Україну чекає справж­ній тест на відповідність якості. У червні 2012 року чотири міста прийматимуть фінальну частину Євро-2012. Сьогодні експерти говорять про готовність стадіонів, летовищ та висловлюють хвилювання щодо стану українських доріг. Разом із тим, дещо втратило актуальність питання готелів. Однак проблема не зникає, якщо про неї не говорити.
Власне за кількістю необхідних готельних місць, Львів є лідером серед інших міст-господарів єврочемпіонату. Проте питання не лише в кількості, а передусім у якості. Адже європейці чітко знають: якщо на фасаді готелю розміщено чотири зірки, це означає, що за свої гроші вони отримають визначений набір послуг. Принаймні так є в інших країнах. Натомість, у нас часто зірки на будинках готелів з’являються самі собою, без жодного підтвердження відповідним набором послуг, оскільки у країні досі немає обов’язкової сертифікації готелів. Тож сьогодні “Пошта” запитує у читачів: чи відповідають українські готелі світовим стандартам?

Степан Павлюк,
депутат Львівської міської ради V скликання:
– На мою думку, сучасний готельний бізнес досить швидко розвивається. Львівські готелі, порівняно з цими закладами в інших українських містах, мають чимало переваг, але багато в чому відстають від європейських стандартів. Наприклад, у Європі для ділових людей у готелях є приміщення для роботи і невеликих нарад, торговельних операцій. Є номери, які здатні трансформуватися і дозволяють приймати в них відвідувачів тощо. За кордоном ще до початку будівництва визначають, для кого призначений готель: для туристів, спортсменів чи ділових людей. В Україні цього, на жаль, не побачив.

Роман Турянин,
учасник вокальної формації “Піккардійська терція”:
– В Україні є готелі, які відповідають світовим стандартам, але, на жаль, їх у нас набагато менше, аніж тих, які не відповідають. Можна сказати, що добрі готелі – у нас рідкість. У номері може бути холодно, виникають побутові проблеми тощо. Звичайно, готель мав би нести відповідальність за це, а клієнт мав би добиватися належного обслуговування. Однак у нинішніх умовах зробити це практично неможливо, бо в нашому законодавстві такі моменти не прописані, а шукати в чужому місті управління захисту прав споживачів – практично нереально. Тож доводиться просто чекати, коли можна буде вийти з готелю, щоб більше туди не повертатися. На мою думку, держава мала б допомогти підприємцям розвивати свій бізнес, зокрема, й певним контролем за якістю послуг, які вони надають.

Володимир Телюк,
журналіст
– Так, думаю, є багато готелів, які відповідають. Звичайно, є готелі, які залишилися нам “у спадок”, мають три-чотири зірки, а не тягнуть навіть на дві. Окрема тема, яку варто підняти – це доступність готелів для людей із обмеженими можливостями. Наскільки я знаю, готелі на дві й більше зірок повинні мати пандуси, ліфти й номери для інвалідів. На превеликий жаль, цього дотримуються одиниці. А обслуговування, кухня, номери і, звичайно ж, ціни в нас уже світові.

Назарій Гудз,
головний спеціаліст відділу закордонної співпраці Львівської міськради:
– У сфері готельного господарства в Україні протягом останніх 3 – 4 років помітні значні зміни: відкриваються нові готелі, покращується рівень комфорту в уже наявних. Думаю, відповідати на питання, чи українські готелі не поступаються західноєвропейським, потрібно на прикладі кожного закладу зокрема, оскільки в Україні готелі одного класу, цінової категорії, які є в одному місті, можуть значно різнитися між собою за рівнем запропонованих умов та сервісу. Одне можна сказати з певністю – ситуація в цій сфері в Україні поліпшується з року в рік, не останньою чергою, завдяки тій високій планці, котру ставлять світові мережі, відкриваючи свої готелі в Україні.

Віктор Гальчинський,
 менеджер зі зв’язків із громадськістю Львівської філії “Київстар”:
– У зв’язку з роботою мені часто доводиться їздити Західною Україною і не тільки, зупиняючись у готелях. Відзначу, що і в столиці, і в обласних центрах є затишні та комфортні готелі на будь-який смак та гаманець, які відповідають світовим стандартам. Натомість, напевно, залишається питання ціни. Адже, за всієї демократичності цін, у сусідніх з Україною державах Східної Європи за ті ж або й менші гроші можна отримати більший та кращий сервіс.

Тарас Кучер,
менеджер мережі кінотеатрів “Кінопалац”:
– Насправді українські готелі, як і зарубіжні, розраховані на різні стандарти обслуговування своїх клієнтів, тому на такі питання досить непросто дати однозначну відповідь. Проте, останнім часом достатньо чітко помітно підвищення рівня обслуговування, готелі можуть надавати все нові види послуг. Поза тим, усе ж таки, гадаю, готельний бізнес в Україні ще не повністю наблизився до світових стандартів. Це просто питання часу...

Ольга Муха,
культуролог,
гід-перекладач:
– Працюючи десять років у туристичному бізнесі, чимало зупинялася в готелях: і українських, і закордонних. Однак порівняти українські та закордонні чи навіть європейські готелі, – просто неможливо. У кожній країні свій стандарт зірковості, обслуговування, харчування тощо, який залежить не так від рівня економічного розвитку країни, як від ментальності й національних традицій її мешканців. Наприклад, очевидно, що Швейцарія – багата країна із традицією і досвідом готельної справи, як і Франція. Але, наприклад, сніданки значно бідніші, аніж в Німеччині (де люблять поїсти) і… сусідній Польщі. А от гречки з котлетою на сніданок ніде, окрім України, вам не запропонують. Також площею номери дуже відрізняються – у провінції будь-якої країни – наприклад, у Бордо, Ви можете жити в справжньому апартаменті за порівняно скромні гроші, а от центральні готелі Парижа – навіть найкращі – грішать невеличкою площею кімнат. Інколи в тризіркових готелях у старому районі Монмартру можна навіть не поміститися у ліфт разом зі своєю валізкою: або валізка, або Ви. 3* чи навіть 2*+ у Хорватії – вже цілком пристойне для проживання місце. Натомість 3* у Туреччині чи Єгипті нагадають Вам привокзальні кімнати.  Що ж до власне українських готелів: передовсім їх надто мало. Причому серед наявних можна натрапити й на щось неймовірно застаріле, як готель “Львів” у Львові, або ж щось дуже високого рівня за доволі невеликі гроші, як готель “Зірка” в Мукачевому. Через низьку конкуренцію і ціни суттєво різняться.