Олексій Баганець, адвокат Юрія Луценка в суді, про стан та перспективи справи свого підзахисного

– Пане Олексію, розкажіть, будь ласка, про перебіг справи Юрія Луценка та її перспективи?

– Я з колегами з моєї адвокатської компанії вступили в справу на стадії попереднього розгляду – тоді, коли слідство у справі закінчили і справу скерували до суду. Коли суд узяв справу до свого провадження, ми написали заяви про вступ до цієї справи. Суд допустив нас. Але так сталося, що минулого судового засідання, незважаючи на наше клопотання про те, що суддя зобов’язаний надати нам можливість ознайомитися із матеріалами справи, він цього не зробив. Тільки у четвер, після того, як я тричі піднімав це питання і нагадав головуючому, що він порушує закон, коли веде справу, він поставив питання на голосування, і всі 11 адвокатів підтримали моє клопотання про те, що суд зобов’язаний надати нам матеріали справи для ознайомлення.

До цього суд дав нам можливість лише сфотографувати справу, а беручи до уваги, що у ній 51 том, звичайно, ми б її фізично не змогли вивчити, навіть якби сиділи цілодобово без їжі. Але, замість місяця, суд нам дав лише 10 днів. П’ять із них будуть вихідними. Все це робиться без урахування інтересів підсудного і його адвокатів.

– Скажіть, будь ласка, які перспективи справи у Європейському суді з прав людини?

– Ще до нашого вступу у справу адвокати з Юрієм Луценком подали дві скарги до Європейського суду. Перша – за незаконне затримання і взяття під варту і незаконне тримання під вартою. Зі слів свого підзахисного, я можу стверджувати, що ці скарги абсолютно обґрунтовані. Бо, по-перше, Луценка затримали за те, що він начебто вчинив злочин у кримінальній справі отруєння Віктора Ющенка, а подання в суд про арешт Луценка здійснено у справі, яка стосувалася його водія і святкування Дня міліції. Йому інкримінують те, що він ухиляється від виконання вимог статті 218 КК України – від ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Хоча це сумнівно і не доведено слідством. Основними аргументами були такі, що він не визнає своєї вини, дає інтерв’ю ЗМІ й цим намагається ввести громадськість в оману. Підстав для взяття під вартою, згідно зі законодавством, у цьому випадку не було. Я вважаю, що Європейський суд задовольнить звернення Луценка.

– На Вашу думку, коли це може статися?

– Цей процес затяжний, бо у Європейському суді дуже багато звернень, у тому числі й з України. Зі слів Луценка мені відомо, що Європейський суд  зробив виняток, беручи до уваги те, що ситуація, у якій опинився Луценко, може загрожувати його законним правам та інтересам, і  почав розглядати його скаргу.

– Як часто ви бачитеся із Юрієм Луценком?

– Суд не обмежив нам спілкування з ним.

– А Ви самі не побоюєтеся переслідувань з боку влади за те, що захищаєте Луценка?

– Я цього не заперечую, я готовий до цього. Перед тим, як вступити до справи, я повідомив свою сім’ю. Мама померла минулого року, коли в газетах мене почали шельмувати, а вона читала все це, переймалася, і в неї стався інсульт. А батько, ветеран війни, 9 травня цього року теж помер. У мене залишилися діти, за яких я можу переживати, але вони мені дозволили. До того ж, я політикою не займаюся. Коли й у прокуратурі працював, не займався політикою і добросовісно виконував свої обов’язки, але це нікому не потрібно було. І тут я буду також добросовісно працювати. Я ж не захищаю Луценка як політика, я захищаю його як громадянина України, як людину, яка страждає нізащо. Це стверджую як юрист із багаторічним стажем. Обвинувачення нікчемне, і ми законним методом доведемо його невинуватість. Коли до мене прийшли його представники, я не міг їм відмовити, сказати, що не хочу чи боюся. Ми не весь час будемо жити в такій державі…