Лише впродовж останніх п’яти років Україна втратила 114 сілНазарій Тузяк

Ані у програмі реформ, презентованій минулого року в червні, ані у розширеній доповіді, на якій ґрунтувалося послання Віктора Януковича через парламент українцям, ані у передвиборчій програмі Президента не йдеться про реформи, спрямовані на поліпшення життя у селах. Найбільш дотичним до цього залишається хіба деклароване бажання відкрити ринок землі. Ілюзій, що в українських селах сьогодні усе добре, здається, не мають навіть урядовці.

Проте нічого не змінюється протягом років. Крім цього, в Україні не просто скорочується кількість населення – значно швидшими темпами вимирають цілі села. Згідно з офіційною статистикою Держкомстату, станом на початок 2011 року в нас було 459 міста, 885 селища міського типу і 28 457 сіл. Рік тому дані щодо міст і селищ міського типу були аналогічними, тільки сіл було на 14 більше. А за останні п’ять років ми втратили 114 сіл. Це при тому, що кількість міст і селищ міського типу залишається майже незмінною.

Звісно, у київських кабінетах можуть сказати, що це проблема адміністративного поділу, реформа якого давно декларувалася і розпочнеться, як тільки ми завершимо почате.

Однак дослідження Інституту Горшеніна дає зрозуміти, що проблеми, які є спільними для більшості сіл, не розв’яжеш цією реформою, навіть якщо вона буде комплексною і вдалою. Лише третина опитаних соціологами мешканців сіл вважає, що їх села розвиваються. Більшість інших каже, що відчутна деградація (24,5%) і стагнація (36,7%). Майже половина респондентів помічає, що чисельність сіл знижується.

Вочевидь, це наслідки тих проблем, які сьогодні є спільними для більшості малих населених пунктів. У списку таких суттєво вирізняється безробіття (56,8%), поганий стан доріг (34,9%), проблема зайнятості молоді (27,5%). Бачимо, що перша і третя практично ведуть до одної – проблеми заробітку. Звідси і міграції до міст (маятникові, сезонні чи виїзди назавжди), а відтак і поглиблення безперспективності життя у селах. Інші поширені проблеми – відсутність медичного обслуговування, пияцтво, соціальна незахищеність пенсіонерів, відсутність або поганий стан навчальних та виховних закладів. А ось ті вади, з якими час від часу вступає у бій влада, тут менш поширені: маємо низький рівень злочинності, корупції і практично відсутність житлової проблеми.

Важливо не лише забезпечити доходами, а й дати змогу використати їх не на інтенсифікацію згубних звичок. Проте більшість опитаних стверджують, що в їх селі неможливо провести цікаво і насичено вільний час. Подібна картина і зі забезпеченням хорошої освіти: понад 60% респондентів мають сумніви щодо її якості.

Як з’ясували соціологи, у більшості сіл найбільш відчутною є відсутність дитячих садків, аптек, поліклінік, спортивних майданчиків та перукарень. Термінового ремонту потребують школи, дитячі садки, поліклініки, поштові відділення. Усе це доповнюється неможливістю забезпечити нормальний (або ж адекватний) заробіток, знайти роботу, побудувати кар’єру. Адже це притаманно не лише жителям мегаполісів, як і бажання “культурно провести час”.

Однак можливості задовольнити базові потреби тут вкрай низькі. Відсутність уваги до цих проблем призводить до прямих рішень, які часто бувають найменш вдалими. Понад 83% опитаних кажуть, що за останні 10 років їм або їх родичам доводилось переїжджати до іншого населеного пункту. Сьогодні ж більшість мешканців села – пенсіонери.

А та картина, яку отримають мешканці села або й соціологи завтра, залежить від того, чи здатні керівники країни побачити не лише промислові міста різних політичних відтінків.