Тарас Левицький, завідувач лабораторії контролю преміксів та кормових добавок Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок, про аналіз продуктів і кормів на вміст ГМО

В Україні тривають дискусії навколо генно-модифікованих організмів (ГМО). Так, у ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок над цією темою вчені працюють понад два роки. З ініціативи директора Інституту професора Ігоря Коцюмбаса в інституті модернізовано та обладнано ПЛР-лабораторію (полімеразно-ланцюгової реакції), придбано необхідне обладнання, яке дає можливість проводити якісний аналіз та ідентифікацію, кількісне визначення ГМО джерел методом ПЛР у продуктах рослинного та тваринного походження, кормах і кормових добавках. Сьогодні “Пошта” спілкується з Тарасом Левицьким (на фото), кандидатом сільськогосподарських наук, завідувачем лабораторії контролю преміксів та кормових добавок ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок.

– Світ дедалі більше захоплюється розведенням генно-модифікованих культур. Розкажіть, будь ласка, де і скільки їх вирощують?

– Генетичні модифікації рослин здійснюють задля зміни певних агрономічних і фізіологічних характеристик рослин (стійкість до гербіцидів, шкідників і хвороб, дії високих та низьких температур); зміни якості кінцевої продукції (колір, склад, зберігання, термін дозрівання). Генно-модифіковані рослини вперше комерціалізували у 1996 р. Відтоді площа їх культивування (переважно сої, кукурудзи, бавовни, ріпаку) щороку зростає. Мова про 25 країн світу. Так, на 69 млн га вирощують ГМ-сою – передусім у США, Бразилії, Парагваї, Чилі та Мексиці. На ГМ-кукурудзу припадає 42 млн га (лідерами є США, Аргентина, Канада, Уругвай, Філіппіни, Чилі і Гондурас), ріпак – 6,4 млн га (Канада, США, Австралія), бавовну – 16 млн га (США, Індія і Китай). Лише шість країн ЄС допустили вирощування ГМ-кукурудзи – Іспанія, Чехія, Португалія, Словаччина, Румунія, Польща.

– Які ж є ризики для здоров’я людей?

– Інформація про небезпеку ГМО суперечлива, немає достовірних даних про шкідливу дію продуктів, які містять такі організми. ГМО, перед тим як потрапити до споживача, повинні бути зареєстровані та отримати дозвіл для застосування. Перед цим ГМО проходять випробовування на токсичність, безпечність, еквівалентність та аналіз можливих ризиків для здоров’я людини, тварин та навколишнього середовища. Такі випробування є досить складними, тривалими, а їхня процедура прописана у великій кількості надзвичайно деталізованих нормативних документів і відслідковується як розробниками ГМО, так і відповідними національними державними органами та інституціями, що задіяні в регулюванні обігу ГМО. Тому небезпека виникнення ризиків для людей та тварин зведена до мінімуму і їх можна вважати безпечними. Щодо продуктів, то варто розрізняти ті, які виготовили з використанням ГМО, та ті, що містять ГМО джерела. Перші переважно не становлять небезпеки, бо не містять у своєму складі білків, а відповідно і ГМО джерел. Так, цукор могли виробити з ГМ-цукрового буряка, але він не містить білків, тому про небезпеку не йдеться. Те саме стосується олії, особливо рафінованої, яку отримали з ГМ-сої, яка повністю складається з жиру і не може містити білків, а відповідно ГМО.

– Прошу сказати, а як із використанням незареєстрованих ГМО, що не пройшли перевірки безпечності?

– Вони можуть викликати непередбачувані наслідки, і їх допускати до обігу не можна. Певен: введення в Україні обов’язкового маркування  про наявність (відсутність ГМО) сприяє захисту споживача від неякісних продуктів. Важливими є зміни до закону (їх прийняли у січні 2010 р.), які покладають держреєстрацію ГМО джерел кормів, кормових добавок та ветпрепаратів, які містять ГМО, або отриманих із їхнім використанням, на Держкомітет ветмедицини. На виконання цього завдання ДНДКІ ветпрепаратів упродовж року розробив низку нормативних документів щодо процедур, пов’язаних із використанням та обігом кормів, кормових добавок, преміксів та ветпрепаратів, які складаються, містять або виготовлені із застосуванням ГМО джерел в Україні. Нині законодавча база достатня для надійного контролю харчів, продуктів рослинного та тваринного походження за вмістом ГМО. В Україні наразі не зареєстровано жодного ГМО джерела харчових продуктів.

– Чи проводили працівники вашої лабораторії аналіз продуктів харчування на вміст ГМО?

– Торік у лабораторії в рамках спів­праці із львівським НВЦСМС та іншими держорганами провели понад 200 аналізів харчових продуктів на вміст ГМО. Переважно місцевих виробників. У харчах ГМО не виявили. Перевіряли хлібобулочні вироби, овочі (картоплю, капусту), борошно, зернові та інші продукти. Також лабораторія проводить контроль кормів, кормових добавок вітчизняного та імпортного виробництва на вміст ГМО.

Водночас їх виявили в кількох імпортних кормових добавках. Цьогоріч розроблено та затверджено план моніторингу кормів на вміст ГМО. Голова Державної ветеринарної та фітосанітарної служби виконання завдання поклав на ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок. Так, дослідження зарубіжних учених із вивчення можливості забруднення продукції тваринництва від тварин та птиці, яким згодовували корми, що містять ГМ джерела, підтвердили відсутність генів чи фрагментів генів генно-модифікованих рослин у м’ясі, молоці, яйцях. Можливість забруднення продуктів тваринного походження ГМО джерелами настає вже на стадії переробки через внесення різноманітних добавок, які можуть містити ГМО. Тому контроль таких продуктів є необхідним.