За григоріанським календарем, у лютому 28 або 29 (у високосному році) днів. Однак тричі в історії людства в деяких країнах у лютому все ж було 30 днів. У Стародавньому світі існував міф, який стверджував, що лютий у юліанському календарі мав 30 днів до 8 р. н. е. Та імператор Август скоротив лютий на один день для того, щоб додати його до серпня, який назвали на його честь. Зробив він це через те, що липень, названий на честь його попередника Юлія Цезаря, мав 31 день, а серпень тільки 30.

Та були випадки в історії світу, коли до лютого додавали ще один день.  У 1699 р. у Шведському королівстві (до якого тоді входила й Фінляндія) вирішили перейти з юліанського календаря на григоріанський. Однак шведи не стали стрибати на 11 днів уперед, як інші країни, а вирішили робити перехід поступово, пропускаючи високосні роки протягом 40 років. Після численної плутанини в 1711 р. король Карл XІІ вирішив відмовитися від реформи й повернутися до юліанського календаря. Для цього у 1712 р. до лютого були додані два дні й у такий спосіб у Швеції було 30 лютого.

Також країною, в календарі якої з’явилося 30 лютого, був СРСР. Ще 1929 року в СРСР ввели радянський революційний календар, де кожен місяць мав 30 днів. 5 або 6 днів, що залишились, оголосили так званими “безмісячними канікулами”. Таким чином, у Союзі в 1930 й 1931 роках було 30 лютого. Але 1932 р. цей календар скасували.