Єдність місця, часу та дії визначальна не тільки у класицистичній драматургії. Ліниві жителі міста, втомлені зимовим холодом та снігом, вимагають, аби зараз і негайно вони опинилися у теплій компанії і затишній кімнаті. Відтак паб-ресторан “Mons Pius”, розташований у Вірменському дворику, якнайкраще підійде усім, хто прагне попоїсти в центрі міста.

Відвідувачі кнайпи проведуть тут час із користю не тільки для шлунка, але й для мозку. Родзинкою інтер’єру є екскурс у вірменське минуле. В усіх трьох просторих кімнатах є великі портрети вірмен, які відзначилися в історії Львова. Офіціанти залюбки розкажуть вам, хто із вірмен і чим саме відомий у місті. Раніше у цьому приміщенні був банк, який очолював вірменин, саме латинську назву приміщення “Mons Pius” ( у перекладі – Гора Благодаті) вирішили зберегти.

Зали кнайпи в міру оздоблені деталями, які між собою чудово гармонують: великі столи з темного дерева, креденси із закрутками помідорів, спаржі, перців… Скрізь відчувається присутність господині, бо все чепурне та прибране. Насправді побачити господиню не вдалося, лунав лише ніжний голос співачки Нори Джонс…  Щоправда, у кімнатах так комфортно, що розмови за сусідніми столами видаються дуже гучними чи то через акустику кімнати, чи через четверту пляшку вина, яку за тим столиком допивають.

Безсумнівно, козирями пабу є пиво та м'ясо, вони про це й написали під  своєю вивіскою. Живе пиво “Mons Pius” варять місцеві броварі, на смак воно досить м’яке, придатне для пиття взимку. Разом із пивом приносять і жменю продовгуватих чипсів, спечених із прісного тіста в соусі чилі. Цікаво, що мірки у ресторані незвичайні, адже маленька гальба пива, мовою кнайпи означає 0,4 літра, а не класична 0,3. Тим, хто полюбляє темне, як Антон Городецький, слід обрати чеське пиво “Крушовіце”. Популярність до  це пиво здобуло ще чотири століття тому в Чехії, коли напій постачали імператорському двору. Нині воно теж не втрачає своєї актуальності, особливо в комбінації з м’ясом.

Що ж до останнього, то тут для вас влаштують м’ясний рай. Стейки, сосиски,  смаженина, каре. У меню навіть є низка позначок, серед яких і попередження про дуже пекучі страви, як-от “Пеппер Стейк”. Шматочок м’яса приносять на великій тарелі зі соусом із перцем-горошком, на верхівці м’яса красується маленький червоний перчик. Завдяки помірному просмажуванню стейк залишається соковитим і м’яким, натомість соус додає йому гостроти. До слова, якщо ви намагаєтеся нейтралізувати смак перченого в роті, то не слід пити багато води, треба розбавити страву молочним соусом чи сметаною.

Що ж до ковбасок, то завсідники, які куштували їх у Німеччині, запевняють, що у “Mons Pius” вони нічим не гірші. Серед гарнірів відвідувачам пропонують гречку з овочами та кунжутом, картоплю з цибулею та пюре. Серед салатів – відомі нам вінегрет, грецький салат та салат із редискою, помідорами та огірками під соусом і яйцем-пашот.

Як бачимо, кухня пабу має вкрап­лення багатьох кухонь Європи, позаяк яйце-пашот – винахід французьких господинь Середньовіччя. Для цього у окріп кидають яйце без шкарлупи, воду обов’язково підкислюють оцтом. Після процедури яйце кладуть на вершину салату, а тому смак під час трапези змішується зі жовтком, що розтікається по ньому. У Італії яйця-пашот  готують у пекучому соусі й називають “Яйця в пеклі”…

Заклад має достатній вибір чаїв, серед яких фруктовий, який подають із фініками та медом. Ну і, звісно, велику алкогольну карту, де усі охочі знайдуть гідний напій до м’яса.

Зауваження є хіба до завзяття персоналу, позаяк, коли ввечері прагнеш тут посидіти, то попри вільні місця, тут запевняють, що “усе зарезервовано”.  Загалом заклад відповідає історіям про вірменську гостинність. Чого тільки вартує прощання “Цавет танем!”, яке перекладають: “Я забираю твій біль із собою”…

Середній чек на двох обійдеться у 200 гривень.