Київ уперше відвідав генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен

Конструктивна співпраця з НАТО триватиме у тих сферах, де це вигідно – таким є головний месидж української влади, який повторюють цілий рік. Натомість, у Альянсі планують інтенсифікувати “практичну співпрацю та політичний діалог” із Україною.

У четвер у Києві із офіційним візитом перебував генеральний секретар Організації північноатлантичного договору Андерс Фог Расмуссен (на фото). Візит цікавий хоча б тому, що досі немає чіткості у далекоперспективних планах співпраці між Україною та НАТО. Раніше, як відомо, країна інтегрувалась під альянсівську “парасольку”.

Однак зовнішньополітичні орієнтир підкоригували після зміни вищого керівництва країни. Важливою віхою у (де)конструюванні взаємин із НАТО стало прийняття улітку Закону “Про засади внутрішньої та зовнішньої політики”. На тлі загальних фраз у цьому документі вирізнявся і вперше законодавчо прописаний пункт про позаблоковість України. Цьому кроку передували також ліквідація Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції та Міжвідомчої комісії з питань підготовки України до вступу в НАТО. Тому цікаво, як розцінюють у самому Альянсі такі кроки, тим паче, що це перший візит Рассмусена.

Візит і реформи

Напередодні зустрічей із Президентом, урядовцями та депутатами генсек у інтерв’ю журналу “Профіль” повідомив, що приводом до його поїздки в Київ стали наміри Альянсу “посилити практичну співпрацю та політичний діалог у майбутньому, аби долати спільні проблеми і допомагати Україні втілювати реформи”. Про готовність сприяти реформам Расмуссен говорив із очільником вітчизняного зовнішньополітичного відомства. Генсек уточнив, що йдеться насамперед про оборонну реформу в Україні.

Хоч, варто зазначити, що минулого року в Міноборони, якщо і йшлося про якісь реформи, то це були пенсійна (збільшення вислуги років) та адміністративна (зменшення керівного складу). Тому про те, що реформа відбувається, ще наразі рано говорити, хіба, якщо під цим розуміти початок оборонного огляду та обговорення його підсумкового документа – Стратегічного оборонного бюлетеня України на період до 2025 року.

Між іншим, аби закінчити із “реформами” в оборонному відомстві, відзначимо, що у вівторок уряд затвердив і відіслав на розгляд Президенту проект річної програми співпраці “Україна-НАТО”. За інформацією прес-служби Кабміну, в документі йдеться про розвиток конструктивного партнерства у межах двосторонніх документів та Закону “Про засади внутрішньої та зовнішньої політики”, що мало б сприяти не лише змінам у Міністерстві оборони, а й, до прикладу, в економічній, правовій сферах.

Співпраця на міжнародній арені

Зважаючи на популярність вітчизняних миротворців за кордоном, очікуваною була пропозиція збільшити український контингент в Афганістані. Йдеться, за словами Расмуссена, про інструкторів, які мають посилити тренувальну місію навчання місцевих поліцейських та військових.

Однак цікавішим бу­ло обговорення можливої співпраці у межах створення спільної із силами НАТО системи протиракетної оборони (ПРО). Раніше про готовність долучитись до цього процесу висловлювала секретар Ради національної безпеки та оборони України Раїса Богатирьова. Однак вище керівництво країни частіше говорило про підтримку ідеї Росії вибудувати нову систему європейської оборони. Водночас РФ веде перемовини із Північноатлантичним альянсом щодо створення спільної системи ПРО. Тому й цікаво, як ці наміри артикулюватимуть на вищому рівні далі.

За словами голови парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Анатолія Гриценка, “ми зацікавлені в тому, щоб брати участь у створенні спільної системи ПРО і за рахунок цього розвивати свої технології, створювати робочі місця”. Однак думка опозиційного нинішній владі депутата, як, зрештою, і більшої частини парламенту, на рівні МЗС та адміністрації Президента не сприймається навіть як порада. У зовнішньополітичному відомстві ж гостя запевнили у тому, що Україна зацікавлена у створенні ПРО. Наразі, як повідомляє “Інтерфакс-Україна”, зійшлися на тому, що невдовзі проведуть експертні консультації, під час яких й проаналізують можливості України зробити внесок у конструювання системи протиракетної оборони.