Після виборів ситуація з правами людини  і основоположними свободами в Україні ще більше погіршився

За розмовами про реформи якось не помітно, що нинішня влада успадкувала не лише низку проблем, а й манеру їх розв’язання. Відсутність системності та частковість – одна грань, інша ж – постійні розмови про порушення прав людини та громадянина, які залишаються деклараціями. Доказів порушення – безліч, а от кроків, що розв’язували б проблеми на рівні фундаменту, закону – не так багато. Аби переконатися у цьому, достатньо переглянути нещодавно презентовану доповідь вітчизняних правозахисників.

Права людини проти політичної доцільності

У четвер близько 40 правозахисних організацій із усіх регіонів України представили доповідь “Права людини в Україні – 2009 – 2010”. Короткий висновок – проблеми, що перейшли до нової влади, поглибились. Але набагато важливіше розібрати ключові моменти, аби зрозуміти, як їх слід долати.

У доповіді сказано, що після Помаранчевої революції політичні опоненти, якщо і згадували про права людини, то здебільшого для легітимації своїх дій. Майдан сприяв суттєвому поліпшенню, яке згодом розтратилось у невпинних суперечках навколо влади та за владу. До речі, нинішній Президент неодноразово стверджував, що поділяє (і раніше поділяв) головні гасла Помаранчевої революції. Він про це говорив і під час президентської кампанії, і після того, як став першою особою країни. Зважаючи на те, що останні п’ять років він володів однією із найчисельніших фракцій у парламенті, був прем’єр-міністром, а сьогодні є Президентом, то запитання, чому революція не стала еволюцією, можемо адресувати і йому.

Завжди актуальні проблеми

Та яким би не був Президент чи прем’єр, безпосередній захист прав здійснює судова гілка влади – “відсутність поваги до правосуддя, механізмів підтримки незалежності судів, їхнього авторитету перетворюють захист прав людини на ілюзію”. Яким є український суд, зважаючи ще й на інновації в межах судової “реформи”?

За інформацією правозахисників, щорічно понад 70% судових рішень у цивільних справах не виконуються, щорічно понад 80% рішень Європейського суду з прав людини проти України стосуються порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. У цій нормі сказано про право на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним судом. Претензії до України стосуються передусім термінів розгляду справи.

Нещодавно вітчизняний Мін’юст підготував законопроект, яким начебто має намір оптимізувати процедуру розгляду справ у вітчизняних судах (дивіться номер “Пошти” за 20 січня 2011 р.). У законопроекті прописано, що у випадку невиконання судових рішень про виплату різноманітних боргів цю функцію на себе перебирає держава, однак, разом із цим, більшість норм законопроекту стосуються скасування соціальних гарантій, а отже – є зменшенням прав та можливостей, попередньо встановлених державою.

У доповіді перераховано й проаналізовано низку порушень, на які не звертали уваги впродовж багатьох років. Це і практика катувань; і свавільні затримання, арешти; і відсутність інформаційної відкритості, прозорості та підзвітності влади суспільству (що є першим кроком до розв’язання інших проблем); і постійне зменшення політичної свободи і адекватності виборчої системи. Ці та низка інших проблем перекочовували з року в рік і, безперечно, обрання нового Президента було шансом покращити ситуацію. Однак, відзначають у доповіді, “після виборів стан з правами людини  і основоположними свободами ще більше погіршився”.

Нові тенденції: “реформи” та протести

Упродовж 2010 р. помітним було не лише давнє небажання розв’язувати низку проблем, а й поява нових тенденцій. Тут і заборони демонстрацій перед адміністрацією Президента, і перешкоджання приїзду громадян у Київ на мітинги опозиції, і намір міністра МВС виділити окреме місце за Києвом для мирних зібрань. І низка інших кроків та заяв. Порівняно з попередніми роками, телебачення стало помічником влади у приховуванні правди: “В інтернеті та друкованих виданнях можна побачити чимало критичних матеріалів щодо дій нової адміністрації. А ось на телебаченні цензура знову  з’явилася у різних формах, включаючи заборону сюжетів, у яких присутня критика чинної влади, обмеження редакційних повноважень та видача  інструкцій щодо включення або ігнорування певних політичних тем і фактів”.

Пояснення Президента, що скарги на дії влади – це витвір противників реформ, неправдоподібні, адже саме реформи (та манера їх підготовки без консультацій) спричиняють низку виступів. “Після ухвалення Закону “Про судоустрій і статус суддів” громадяни отримали швидке,  але несправедливе правосуддя від залежних суддів”, – резюмують у доповіді, а закінчення податкової реформи відоме всім. Підсумком протестів наразі є низка справ, які порушили правоохоронці, з одного боку, та невдоволення українців, яке наростає, з іншого.

За інформацією правозахисників, за перші 6 місяців 2010 року відбулося мирних публічних зібрань приблизно на 30% більше, ніж за весь 2009 рік. А це ж лише початок “реформ”.