Лариса Лугова, директор Львівської обласної бібліотеки для дітей, про сучасне місце і функції дитячої бібліотеки, важливість читання, смаки та вподобання юного покоління

Попри добу інтернету й телебачення, книги аж ніяк не втрачають своїх позицій та, звісно, є джерелом знань. Також неправда, коли кажуть, що бібліотеки, а тим паче для дітей, вже не актуальні. “Останнім часом бібліотека все більше виконує соціальні функції, – каже у розмові з “Поштою” директор Львівської обласної бібліотеки для дітей, член президії Української бібліотечної асоціації, заслужений діяч культури України Лариса Лугова (на фото). – Нині намагаємося позиціонувати себе як публічна бібліотека. Працюємо не лише з тими, хто приходить до нас і хоче читати, а намагаємося залучати якомога більше дітей, ходити у школи, проводити промоакції”.

Соціальні функції

– Скажіть, будь ласка, наскільки сьогодні актуальною є дитяча бібліотека?

– 10 тисяч читачів, які щороку до нас приходять, читають та беруть участь у різноманітних заходах, і це є свідченням нашої актуальності. Бібліотека – це не просто місце, де можна взяти книгу. Це три інтернет-центри для читачів різного віку, понад 130 тисяч книг, 140 назв газет і журналів, електронні видання. Звісно, немає стільки читачів, як колись, але з тих дітей, які хочуть читати, які приходять до бібліотеки, користуються цим багатством, виросте інтелектуальна еліта нації. Останнім часом бібліотека все більше виконує соціальні функції. Якщо маєте високу зарплату, ви намагаєтеся самі купити своїй дитині комп’ютер, книжку, передплатити журнал. Малозабезпечені батьки такої змоги не мають. Є ще діти, може, у Львові їх небагато, які не мають удома комп’ютера, відповідно, доступу до інтернету. Та й дитячі книги сьогодні дорогі – від 30 до 100 грн. Звісно, придбати все неможливо. Бібліотека ж книги накопичує, і діти мають можливість їх читати. Намагаємося розвивати свою соціальну функцію, аби надати рівноцінний доступ до інформації усім.

– Розкажіть, які ще заходи проводите?

– Скажімо, неформальні зустрічі з читачами. Кажу про зустрічі з письменниками, книжкові вікторини. Також працюють різноманітні клуби і гуртки, наприклад, відома літературна студія “Джерельце” поетеси Марії Людкевич. У нашій бібліотеці ця студія діє вже 22 роки. Власне це є свідченням її актуальності та популярності. Юні художники збираються у творчій майстерні “Мальована книга”, тих, хто хоче “послухати” книгу – радо зустрінуть в Клубі любителів голосного читання “Чарівна лампа”. Минулого року ми стали переможцями конкурсу програми “Бібліоміст”, який фінансується фундацією Біла та Мелінди Гейтсів і завдяки цій перемозі зараз працюємо над новим великим проектом – Навчально-бібліотерапевтичний центр “Ковчег”. Використовуючи бібліотерапевтичні методики, ми проводимо заняття з дітьми зі шкіл-інтернатів, соціально незахищених родин, допомагаємо дітям вирішувати психологічні проблеми. Дитина бачить, як книжкові герої долають труднощі, порівнює себе з ними і починає вірити у власні сили, робить кроки до своїх перших маленьких перемог.

– В останні роки до нас прийшов термін “публічна бібліотека”. Чим вона відрізняється від масової?

– Нині позиціонуємо себе саме як публічна бібліотека. Працюємо не лише з тими, хто приходить до нас і хоче читати, а намагаємося залучати якомога більше дітей, ходити у школи, проводити промоакції. Наприклад, із лютого стартував всеукраїнський конкурс “Найкращий читач України” (його організовує ГО “Форум видавців”), в якому беремо активну участь, є співорганізатором.  Мета конкурсу – залучити якомога більше дітей, які не є читачами бібліотек.

– Прошу сказати, яка сьогодні найбільша проблема вашої бібліотеки?

– У нас маленьке приміщення – це багаторічна проблема. Ми сподіваємося на її вирішення з кожною зміною влади в області. Адже, крім цього приміщення, маємо ще три книгосховища на різних вулицях. Загалом сьогодні маємо понад 130 тис. примірників книг. Коли діти замовляють якусь книжку, то хочуть мати її вже. Це ж  не дорослі, які можуть почекати, тому нашим бібліотекарям доводиться бігати у будь-яку погоду у ці фонди.

– А чим керуєтеся, формуючи фонди?

– Читаємо спеціальну літературу, періодику, сайти, інформацію видавництв. Слідкуємо за рецензіями, книжковими рейтингами. Колись один бібліотекознавець сказав, що бібліограф подібний до шукача золота, якому потрібно відшукати піщинку золота в горі піску. Так само і нам  доводиться з усього, що сьогодні є, вибирати те, що буде корисне і цікаве читачу.

– Чи мають книжки свій час та вік?

– Є безсмертні книги, є класика, а є такі, що мають короткий вік. Ми сьогодні списуємо сотні книжок, виданих кілька десятків років тому. Їх час минув. Я не хочу сказати, що їх писали  погані письменники, колись діти їх читали, але змінився час, змінилась ідеологія, настрої суспільства, мода, речі, що нас оточують. Але бібліотека завжди буде зберігати вічні книги, ті, які потрібні людству для збереження духовності, пам’яті, цивілізації. І наше завдання – доносити до людей, що є такі книги, що читати потрібно, тоді і суспільство буде розвиватися у потрібному керунку. Адже коли немає духовності, це відбивається на суспільних процесах, на стосунках між людьми.

Про роль сучасного бібліотекаря

– На Вашу думку, чи книга не зникне з появою комп’ютерних технологій?

– Певна: книга не зникне і завжди будуть Читачі з великої літери! У суспільстві є люди духовно багаті, з розвиненим внутрішнім світом, який формується під час читання. Адже під час читання задіяні і відповідно тренуються важливі ділянки мозку. Ми сприймаємо текст не лише очима, ми включаємо уяву та аналізуємо. Звісно, маємо використовувати ті технологічні новинки, які з’являються. Зокрема, наша бібліотека вже давно комп’ютеризована. Ведемо електронні каталоги, працює інтернет-центр для читачів. Ми за подальшу комп’ютеризацію, бо інтернет – це надання рівноправного доступу до інформації усім (хоча там є багато мінусів, але значно більше плюсів). Бібліотека не може вмістити всіх книг і не може задовольнити всі запити. Інтернет допомагає максимально задовольнити читацький попит.

– Як змінюється роль бібліотекаря в цих умовах?

– Раніше нас називали лоцманами книжкового світу. Сучасні бібліотекарі – це інформаційні провайдери, провідники у світі інформації, аналітики інформації. Ми вміємо знаходити інформацію, відбирати та оцінювати її. Не кожен читач може зробити це самостійно. Крім того, приділяємо велику увагу питанню безпеки дітей в інтернеті, проводимо роз’яснювальну роботу.

– Прошу сказати, у чому секрет успішного дитячого бібліотекаря?

– Любити дітей, досконало знати літературу, все життя вчитися і читати. Читати все – дитячу літературу, дорослу, фахові видання. Діти читають “Гаррі Поттера” – ми також мусимо це прочитати. Маємо йти в ногу з діть­ми, десь їх випереджувати. Маємо підтягувати їх до високих художніх ідеалів, без примусу, а для цього потрібно завоювати серце дитини. Якщо бібліотекар знайшов стежину до серця дитини, то вона прислухається до його  думки та порад.
Приклад читання

– Чому, на Вашу думку, багато дітей не читають книжок?

– Дослідження свідчать, що деякі діти просто не вміють читати. Вони складають літери у слова, але не вміють осягнути, осмислити і проаналізувати прочитаний текст. І, на жаль, дуже часто це переноситься і в доросле життя. Агітувати за читання – це агітувати за нормальний розвиток дитини, за духовний розвиток, і люди, які виключають зі свого світу книгу, обкрадають себе.

– Що потрібно для того, щоб діти читали?

– Щоб читала дитина, потрібно, щоб читали батьки, потреба в читанні насамперед формується в родині. Необхідно читати дітям вголос і не тільки тоді, коли вони самі ще не навчились читати. Започаткуйте у себе вдома спільні сімейні вечори з книгою і ви побачите, як зміниться атмосфера у вашій родині…  Коли я своїм дітям читала “Чарівника Смарагдового міста”, а читали ми місяць, то зробили карту, яку діти малювали. Кожен сам може знайти таку книгу, яку діти запам’ятають. Із кожної книги можна зробити незабутню подію, але, звичайно, потрібно відбирати якісну літературу.

Читати із задоволенням

– Кому, як не Вам, краще знати, що читають сьогодні діти. Що ж для них є цікавим?

– Книги науково-пізна­вальні, науково-по­пулярні, про природу. Є такі діти, які читають за покликанням, інші – для виконання навчальних завдань. Художні ж книги – спрямовані на виховання внутрішнього світу та світогляду, на розвиток уяви. Звісно, діти люблять пригоди, фантастику, фентезі. Їх надзвичайно цікавлять книги про ровесників. Ця ніша ще не заповнена в сучасній українській літературі. Діти із задоволенням це читають, хочуть почути відповіді на свої проблеми. У чому був шалений успіх Гаррі Поттера? Тут поєднано все – фантастика, ровесники, шкільне життя, перше кохання. Загалом сучасної літератури про ровесників нині ще мало. Напевне, це залежить і від майстерності письменників. Загалом у нас дуже популярна серія про життя видатних дітей, яку видає “Грані-Т”, про дитинство письменників, науковців. Дітей цікавить, як формується успішна особистість, яким треба бути в дитинстві, аби чогось досягти в дорослому віці.

– Кого із сучасних авторів Ви б порадили?

– Ось нещодавно у нас була зустріч із Зіркою Мензатюк. Це популярна дитяча письменниця. Леся Вороніна подобається дітям, вона пише дитячі детективи. Мені подобається Іван Малкович – і книги його, і переклади. Є багато хороших письменників – Сашко Дерманський, Наталка Сняданко, Мар’яна Савка. Мені дуже подобається її “Чи є в бабуїна бабуся”. Усіх і не перелічити. У сучасних  дівчат популярні книги львів’янки Оксани Уманської.