Тікаємо від життя

“Пошта” з’ясовувала, чого більше від соціальних мереж – користі чи шкоди

“Пошта” з’ясовувала, чого більше від соціальних мереж – користі чи шкоди

Сьогодні, 8 лютого 2011 року, – День безпечного Інтернету. Інтернет давно став невід’ємною частиною нашого життя. Він дає величезні можливості для роботи, відпочинку, спілкування, обміну інформацією. Можна сміливо стверджувати, що з моменту його появи вдома в кожної людини світ перейшов на зовсім інший, новий рівень розвитку. Якщо говорити конкретно, то нової форми набули такі поняття, як бізнес, спілкування між користувачами, з’явилася можливість розрахунків віртуальними грошима, що мають силу реальних тощо.

Проте ми хотіли б поговорити не про інтернет загалом, а про соціальні мережі, які стають дедалі популярнішими. Згідно з соціологічними опитуваннями, більше половини користувачів, що зареєстровані в мережі інтернет, хоча б зрідка заходять на свої сторінки в різних соціальних мережах. Нині їхня чисельність уже перевищує 52%.

Не відстає від світу й Україна. За даними соціологічної компанії “Перша рейтингова система”, в соціальних мережах зареєстровано близько 40% дорослого населення мегаполісів України. 

“ВКонтакте”, “Однокласники”, Facebook, MySpace, Twitter – ці соціальні мережі щораз упевненіше входять у життя багатьох людей. Про їхню популярність говорить хоч б той факт, що одним із найкращих фільмів 2010 року стала стрічка “Соціальна мережа” (The Social Network), яка розповідає історію створення соціальної мережі Facebook.

Останні події у світі, а саме заворушення в Тунісі та Єгипті, свідчать і про громадський вплив соціальних мереж. Адже саме завдяки їм багато людей зуміли домовитися про спільні марші протестів. Однак таке стрімке вторгнення соціальних мереж у повсякденне життя, звісно, залишає відкритим питання: чого більше від них – користі чи шкоди?

Плюси соціальних мереж

Отже, у чому переваги подібних ресурсів? По-перше, в кожного зареєстрованого користувача є можливість знайти через соціальну мережу знайомих, друзів, товаришів по службі, колег тощо. Їх можете знайти ви, вони можуть знайти вас. У нинішньому житті підтримувати зв’язок дуже важливо. Світ перебуває в русі, люди постійно щось шукають, можуть втратити контакт зі знайомими й близькими, а соціальні мережі дають шанс цей зв’язок відновити.

По-друге, кожен може заводити нові знайомства, тобто знаходити однодумців, людей із такими ж інтересами. Достатньо вступити в потрібну групу, цікаву вам, а все інше, як мовиться, справа техніки. Можна просто спілкуватися в мережі. І хто знає, чи віртуальне спілкування не перейде в реальне? Іншими словами, соціальна мережа – один із нових методів знайомства, а чи будуть такі знайомства потрібні та корисні, залежить тільки від користувача.

По-третє, соціальні мережі дозволяють переглядати файли, відео й фотографії інших користувачів, знаходити цікаві посилання на інші ресурси, залишати коментарі, обмінюватися повідомленнями. Такі дії допомагають розслабитися, одержати максимум задоволення від віртуального спілкування, поліпшити настрій або просто “вбити час”. У кожного користувача – своя мета й мотивація.

Перелік плюсів можна продовжувати, але найважливішими все ж таки є ті, що ми назвали вище. Саме ці можливості залучають до соціальних мереж усе більшу аудиторію користувачів. 

Віртуальна бездіяльність

Утім при таких очевидних плюсах є й не менш очевидні мінуси.

Перший. Найбільшим мінусом соціальних мереж називають їх віртуальність. Віртуальне спілкування витісняє реальне, стає головним у житті людини, що, як твердять медики, негативно відбивається на здоров’ї людини, особливо психічному. Найбільше ця проблема стосується дітей і підлітків. У соціальній мережі все просто: надрукував повідомлення, відправив його, одержав відповідь. При цьому відсутні міміка, рух, контакт очей, мова жестів, реальні емоції. Людина, перебуваючи тривалий час у мережі і спілкуючись віртуально, відвикає від звичного людського спілкування, стає залежною від комп’ютера й мережі. Заглибившись у віртуальний світ, вона часто не може повернутися в реальний.

Другий. У соціальних мережах людина просто марно витрачає особистий час. Багатьом відома ситуація, коли сам собі даєш обіцянку: “Тільки на хвилинку зайду, подивлюся, хто мені написав, відповім і відразу вийду”. Але обіцяна хвилина затягується на годину, дві, три, далі весь “вільний” вечір минає у перегляді сторінок знайомих, відправленні безглуздих повідомлень. Доведено, що дійсно корисну інформацію зі соціальних мереж можна отримати лише в перші кілька днів перебування там. Надалі її кількість стрімко зменшується і потік інформації, що дозволяє користувачеві інтелектуально розвиватися, стає катастрофічно малим. Тому й не дивно, що поступово чимало дій у соц­мережах виконується “на автоматі”. Виникає певна залежність, в яку впадають не лише підлітки, а й значна частина дорослих. Згодом вони стають дратівливими, замкнутими, нерідко розлюченими, якщо під рукою нема комп’ютера.

Третій. Чимало послуг у соціальних мережах є платними, і користувачі витрачають чималі гроші на інтернет-подарунки другові, на блискучі картинки у форумі, інші послуги.

Кримінальний нюанс

Та найголовніша загроза соціальних мереж криється в тому, що за певних обставин вони можуть становити приховану кримінальну загрозу. Залишаючи в мережі особисті дані й фотографії, ми навіть не підозрюємо, яку небезпеку можемо накликати на себе. Нещодавно голова ради директорів компанії Google Ерік Шмідт в інтерв’ю “Wall Street Journal” висловив цікаву думку про те, які наслідки для користувачів соціальних мереж може мати бездумне розміщення інформації про себе. “Можливо, незабаром настане день, коли молодим людям після повноліття будуть пропонувати змінити ім’я, щоб вони могли “розпрощатися” зі своїм інтернет-минулим, – заявив Шмідт. – Я не впевнений, що суспільство усвідомлює, які наслідки може мати той факт, що інформація про велику кількість людей більш ніж доступна, і при цьому надходить в інтернет від них самих”.

І як не парадоксально, цими даними користуються не тільки зловмисники і шахраї, а й... правоохоронці. Скажімо, в Росії за останні півроку порушено як мінімум дві кримінальні справи, пов’язані із соціальними мережами. Так, в Архангельську засудили гендиректора ТОВ “Геліос” Анну Ковальову, яка, як сказано у вироку, “навмисно, з метою ознайомлення з конфіденційною інформацією, неодноразово здійснювала неправомірний доступ до комп’ютерної інформації, що охороняється законом, у локальній мережі інтернет. Шляхом обману користувачів соціальної мережі “ВКонтакте” отримала доступ до їхніх особистих даних, що були розміщені на закритих від загального огляду сторінках”.

Уже в січні цього року порушили кримінальну справу проти 26-річного мешканця Москви, який на персональній сторінці розмістив 18 аудіотворів відомої музичної групи. І тепер йому загрожує до шести років позбавлення волі. Уявляєте? А скільки молоді викладає на своїх сторінках аудіо- і відеопродукти, які, звісно, захищені авторським правом,  і, мабуть, навіть не усвідомлює, які наслідки це може мати згодом.

Є ще й такий нюанс. Інформацією, яку користувачі викладають у соціальних мережах, послуговуються і роботодавці. 2009 року сайт CareerBuіlder провів опитування, під час якого з’ясувалося: близько 45% роботодавців використовують соціальні мережі для збору інформації про кандидатів, і на підставі знайденої інформації відсіюється 35% претендентів за різними, іноді банальними причинами. “Забракувати” можуть за фотографії невідповідного змісту, грубі відгуки про попередніх роботодавців, расистські коментарі тощо.

Ігор Корнієнко,
голова Асоціації практикуючих психологів Львівщини:

– Поява інтернету в нашому житті внесла певний позитив. Життя нині вже не мислиме без нових технологій. Але на позитиві зупинятися не буду, про нього користувачі чудово знають. Хочу зупинитися на іншому, нагадати, що все добре, що в міру. А для значної кількості людей, особливо підлітків, поняття міри перебування в інтернеті, соціальних мережах не існує взагалі.

Люди, які проживають своє життя в інтернеті, до речі, нині вже є термін – інтернетоманія, – це передусім, на мою думку, ті, хто хоче втекти від якихось проблем: сімейних негараздів, незадоволеності життям, самотності. Здебільшого в соціальних мережах засідають люди, які мають занижену самооцінку, закомплексовані, сором’язливі, яким важко спілкуватися з навколишніми. Вони поспішають утекти від реального життя і потрапити у безпечне для них середовище, тобто інтернет. Адже співрозмовник їх не знає, не бачить, тож вони можуть наділяти себе рисами, якими насправді не володіють. Такі люди віртуально можуть змінювати свою стать, вік.
І таким людям, вважаю, нерідко потрібна соціальна підтримка. 

Річ у тому, що проблема, яка є в людини (чи то самотність, чи то закомплексованість тощо), не вирішується, а ще більше  поглиблюється. Особливо це небезпечно для неповнолітніх. Нещодавно ознайомився з дослідженням учених, які твердять: якщо діти більше двох років грають в інтернеті в різноманітні ігри, їм дуже важко сформулювати думку, чітко висловити її. Замість побудови речення, вони використовують короткі фрази, на зразок “бац”, “бах” тощо.

Як розпізнати інтернетозалежних людей? Перший тривожний сигнал – якщо одна думка про те, що ви зараз сядете за комп’ютер, миттєво піднімає настрій, викликає ейфорію. Другий – коли дуже важко зупинитися: з одного посилання переходите на інше, друге третє. Третій – коли постійно збільшується час перебування в інтернеті, він забирає весь вільний час. Четвертий – якщо є нав’язливе прагнення постійно перевіряти електронну скриньку, подивитися, чи хтось щось написав на вашій сторінці тощо.

У таких людей виникають не лише проблеми в сім’ї (бо вони приділяють їй все менше уваги), а й на роботі, вони втрачають друзів тощо. І багатьом не вдається самостійно вибратися з цієї павутини, їм потрібна допомога психолога, психотерапевта. Інтернетоманія за своєю природою дуже подібна до алкогольного та наркотичного узалежнення. Таким людям можна допомогти, але лише тоді, коли вони самі прагнуть від неї звільнитися. Допомога полягає в тому, щоб переорієнтувати їх, переключити на інші цінності, допомогти отримувати задоволення від інших справ, скажімо, катання на лижах, плавання на байдарках тощо.

Окрім психологічного навантаження, тривале перебування за комп’ютером несе і фізіологічне. У завсідників виникають проблеми з хребтом, суглобами через неправильну позу, страждають очі. А втома очей веде до уповільнення розумової діяльності, загальмовується швидкість реакції, зменшуються параметри логічного мислення, погіршуються показники пам’яті.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4542 / 1.67MB / SQL:{query_count}