Схоже на те, що дірки у бюджеті Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України вирішило залатати за рахунок студентів, а точніше, їхніх батьків. І уряд підтримує міністерство в таких його починаннях. Такого висновку доходиш, ознайомившись із законопроектом “Про вищу освіту” і текстом урядової постанови. Якщо ці новації будуть втілені в життя, багатьом молодим людям під час вступу до вишів буде перекрито кисень. А головне, буде порушено конституційне право громадян на безкоштовну вищу освіту.

За навчання – усю суму відразу

“Пошта” вже писала про те, що цьогоріч держзамовлення міністерство скорочує майже наполовину. Якщо врахувати те, що певна категорія абітурієнтів має пільги, то кількість місць на державній формі навчання буде просто мізерна. А зважаючи на те, що значна частина громадян перебивається на мінімальній зарплаті, то зібрати кошти на навчання у виші сина чи доньки просто нереально. Тож значна частина талановитих, розумних випускників може опинитися за бортом.

Але це далеко не всі новації МОН. Якщо законопроект “Про освіту” ухвалять у такому вигляді, в якому його пропонують, соціальний стан студентів суттєво погіршиться, а їхнім батькам доведеться або залізти в борги, або ще тугіше затягнути паски.

Одне із нововведень, яке пропонують у законопроекті, стосується перегляду оплати за навчання.

Досі розмір оплати за навчання для студентів платної форми навчання обумовлювався у договорі і залишався незмінним протягом усього терміну навчання. За навчання у вишах можна було заплатити відразу за весь період або частинами – щомісячно, по семестрах або щорічно. Звісно, більшість батьків влаштовувала оплата частинами, бо внести всю суму могли далеко не всі. У новому законопроекті цей пункт змінено: “Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг у разі повної одноразової сплати авансом не може змінюватися протягом усього строку навчання. У разі сплати частками, розмір плати на кожному навчальному курсі перераховується на початок кожного навчального року з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік”.
Отже, якщо син чи донька захочуть навчатися, скажімо, на економічному, юридичному факультеті чи факультеті міжнародних відносин Львівського національного університету ім. І. Франка, і батьки не захочуть переплачувати, то мусять відразу заплатити за чотири роки навчання майже 80 тис. грн (до слова, нині навчання на цих факультетах коштує 19 289 грн, але на початок навчального року ця сума може бути й більшою).

Відпрацювати на державу

Утім, непереливки буде не лише студентам-контрактникам. Уряд пропонує взятися і за бюджетників – із нового навчального року їх можуть зобов’язати відшкодовувати державі кошти, витрачені на їхнє навчання. У розпорядженні видання “Комерсант-Україна” опинився текст урядової постанови, згідно з якою до 1 вересня 2011 р. МОН має розробити механізм відшкодування державі студентами-бюджетниками, “які не відпрацювали в державному секторі економіки визначений законодавством термін” коштів, витрачених на їхнє навчання. Лише за 2008, 2009 р. та три квартали 2010 р. державний бюджет України повинен був отримати майже 1,5 млн грн у вигляді відшкодованих коштів за навчання від студентів, які не виконали своїх зобов’язань та не відпрацювали три роки на підприємствах та організаціях за скеруванням. Але це нонсенс. Адже виші вже давно не скеровують на роботу після закінчення навчання. Чимало випускників, мабуть, охоче скористалося б цим скеруванням, адже більшість з них після закінчення вишу не можуть самостійно знайти роботу. Тож “Пошта” поцікавилася, що думають з цього приводу і самі студенти, і фахівці.

Людмила Шангіна,
директор соціальних програм Центру ім. О. Разумкова:

– Сам принцип платної освіти є неправильним, і я є противником цього. Навіть із тієї причини, що за такої оплати праці в Україні, яка є зараз, брати гроші ще й за освіту як мінімум некоректно. Нині  із середньою зарплатою 300 доларів на місяць збільшувати контингент студентів, які навчатимуться платно, та щоразу переглядати їхню плату, є неприпустимо. Освіта може бути платною в тому випадку, коли всі громадяни забезпечені високооплачуваною роботою і мають можливість із цих коштів оплатити навчання, або ж самі діти можуть заробити гроші для себе. У нас неможливий жодний із цих варіантів для більшості громадян. Для того, щоб освіта була якісною, потрібно, щоб національна економіка була зацікавлена у працівниках із вищою освітою. Та наша економіка побудована на низькотехнологічному виробництві і не потребує таких людей. Тому якість освіти падає, престиж освіти знижується, кваліфікація не оплачується.

Усі держзамовлення в нашій країні – це фікція. Держзамовлення є тоді, коли країна зацікавлена в певних фахівцях. І вона чітко знає, яких фахівців і скільки їй потрібно. Відповідно, знає, куди цих фахівців скеровувати на роботу. І тоді дійсно людина вчиться за державний кошт. Потім вона має ту роботу, на яку скерувала її держава. Якщо держава не має чіткої програми розвитку і не знає, куди скеровувати студентів, – то такій державі просто непотрібні люди з вищою освітою. Відшкодування можливе лише тоді, коли людина відмовляється від роботи, яку їй пропонують. А коли відшкодування просто так, то ця ситуація позбавлена здорового глузду.

Станіслав Ніколаєнко,
голова Громадської ради освітян і науковців України, екс-міністр освіти і науки України:

– Передусім потрібно в законі чітко вказати, що плата за навчання встановлюється у національній валюті – гривні. Щоб у жодному разі виші не йшли на визначення оплати в умовних одиницях, бо коли є коливання курсу, то страждають батьки і діти. Перерахунок може бути лише раз на рік. Хоча я є категоричним опонентом платності в освіті. Давати можливість вчитися дитині потрібно не залежно від товщини гаманця батька, а залежно від розуму. Вчити потрібно тих, у кого є розум, а не тих, у кого є лише гроші. Тому я не розумію сьогодні цю комерціалізацію в освіті і вважаю, що в законі про освіту має бути збережена норма набору бюджетників. Вважаю, що хибною нормою є і розроблення механізму відшкодування державі студентами-бюджетниками витрат на їхнє навчання. Вона сформульована людьми, які не знають світової і вітчизняної практики цього питання. Справа у тому, що це питання дискутувалось ще у СРСР, тоді категорично виступила проти цього генпрокуратура. Тому що є конституційне право людини на проживання. І ви не можете змусити мене їхати з Івано-Франківська, скажімо, на Тернопільщину. Відшкодування – це абсолютно неправильно, бо є конституційна норма ст. 53, яка каже, що кожен має право на здобуття вищої освіти на конкурсних умовах. І ніде не написано, що це право надається тільки тоді, якщо є держзамовлення. В Конституції взагалі держзамовлень немає. У ній передбачена реалізація на конституційне право громадянина. Під час вступу до вишу складається контракт, і якщо у ньому зазначено, що держава гарантує роботу, житло і достойну зарплату, яка має бути як мінімум у п’ять разів більша, ніж мінімальна, і гарантії збережені, то тоді можна працювати або відшкодовувати збитки державі у разі небажання працювати за скеруванням. Але якщо випускникові не надали житла, не платять нормальної зарплати, взагалі не забезпечили роботою, то про яке відшкодування може йти мова?

Юрій Баланюк,
заступник голови колегії та профкому студентів і аспірантів НУ “Львівська політехніка”:

– Звісно, ми захищаємо студентів від підвищення плати за навчання, проте потрібно також думати про викладача, який не може весь час надавати якісну освіту за мінімальні гроші. Ціна на звичайний споживчий кошик зростає мало не щодня, а зарплата стоїть на місці. В облраді на “круглому столі” щодо питань освіти та науки ми виступали за те, щоб у законі чітко було вказано про індексацію. Тобто, підвищувати плату не вище від рівня інфляції в країні. Потрібне чітке формулювання даного питання, якщо ж прийняти його без відповідної конкретики – підвищувати плату зможуть необмежено і неконтрольовано. Щодо питання про відшкодування коштів студентами-бюджетниками, то це положення взагалі не є демократичним. У Конституції України чітко вказано, що студент має право на освіту, але нічого не сказано про те, що вона має бути платною чи ні. Також законодавством передбачено, що кожна людина має право на одну безкоштовну освіту. Змушувати когось до роботи не правильно. І ми будемо виступати проти такої практики.

До теми:

Кількість вищих навчальних закладів України потрібно скоротити. Про це повідомив міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник. “Україна, як Болівар О’Генрі, не може винести понад 900 вищих навчальних закладів. Це не примха Табачника, це передчуття армагедону вищої освіти”, – каже урядовець. За його словами, скорочення кількості вишів відбуватиметься шляхом добровільного злиття, що й передбачено у проекті Закону “Про вищу освіту”. За даними міністра, в Україні більше університетів, ніж в Італії, Франції, Німеччині, Польщі і Бельгії разом узятих. “Це при тому, що в нас – 45 мільйонів населення, а в перелічених країнах – понад чверть мільярда”, – сказав Табачник. Голова Міносвіти додав, що реформа системи вищої освіти буде поступовою, і всі студенти матимуть змогу закінчити ті університети, в які вони вступали.

Цікаво, що напередодні виступу Табачника під час телепрограми “Шустер Live” заступник глави адміністрації Президента Ганна Герман заявила, що Янукович “ніколи не підтримає концепцію освітніх реформ, запропоновану міністром освіти”. “На кожного Табачника в Україні є Президент. Я вам гарантую, що Президент зробить усе, щоб в українських вузах було широке самоврядування, щоб їм давали більше свободи”, – зазначила пані Герман. Ганна Михайлівна також заявила, що концепція визначення статусу вищого навчального закладу на основі кількості студентів, які в ньому навчаються, теж не здобуде підтримки. “Ніколи Могилянська академія, Острозька академія не перестануть бути університетами лише тому, що просувається така концепція, щоб університет Поплавського був університетом, тому що там багато студентів, а Могилянська академія була ліцеєм. Такого Президент ніколи не допустить”, – запевнила Герман.