Учора в Давосі розпочався черговий Всесвітній економічний форум

Марія Щепанська
Експерти наголошують, що програма цьогорічного форуму не має чіткого тематичного приводу, порівняно з минулим роком, коли на учасників заходу тиснула глобальна економічна криза. Ще до початку форуму було відомо, що значну увагу приділять питанню безробіття.

Це, зрештою, й не дивно, оскільки проблема справді актуальна. Офіційне безробіття у світі в 2010 році, як і раніше, залишалося на рекордному рівні, незважаючи на поступовий вихід економіки з кризи, стверджує Міжнародна організація праці (МОП). Торік без роботи нудилися 205 мільйонів осіб – майже стільки ж, як і в 2009-му. Так, найбільша у світі американська економіка за останні три роки втратила більше шести мільйонів робочих місць (це за умови, що з демографічних причин населення Сполучених Штатів постійно зростає). В Європі ситуація не набагато краща, у країнах, що розвиваються – по-різному: якщо Китай завдяки надшвидкому економічному зростанню все-таки якось примудряється  працевлаштовувати своє більш ніж мільярдне населення, то в державах з економікою меншого обсягу успіхи скромніші. Типовий приклад – Туніс, де молодіжне безробіття стало однією з ключових причин нещодавніх бунтів, що обернулися в підсумку революцією. Порівняно нормальною залишається ситуація з працевлаш­туванням у Бразилії, Казахстані, Шрі-Ланці, Таїланді та Уругваї, де рівень безробіття впав у порівнянні з докризовими показниками. У МОП також відзначили, що 630 мільйонів працівників (20,7% загальносвітової робочої сили) жили разом зі своїми сім’ями в умовах крайньої бідності – на 1,25 долара на день.

Водночас експерти звертають увагу на те, що статус держав “третього світу” на форумі поступово і невідворотно міняється. Раніше держави, що розвиваються, прибували до Швейцарії в якості пасивних спостерігачів, натомість тепер принаймні найбільші з них сприймають як серйозних гравців у світових політиці та економіці. Зрештою, більша половина глав держав, які прибули до Давосу, представляє саме світ, що розвивається.

З європейців на форумі у перших ролях, безперечно, будуть Франція та Німеччина. Зважаючи на це, саміт підлаштовується під фактичний стан справ, адже фінансова криза показала, що в ЄС аж ніяк не панує рівність – є лідери-донори й всі інші, від них залежні.

Напередодні Всесвітнього економічного форуму активно обговорювали й питання статевої рівноправності. Йшлося про жіноче представництво, яке багато прихильників гендерної рівності вважає явно недостатнім. Донедавна частка жіноцтва серед учасників не перевищувала 17 відсот­ків. Цього року її вольовим рішенням збільшили до 20%, однак і цього впливовим феміністкам занадто мало. Засновник і незмінний керівник форуму Клаус Шваб цього року навіть допустив жінок до двох посад співголів, які посіли глава індійського банку ICICI Чанда Кочхар і гендиректор американської компанії “DuPont” Еллен Куллманн.

Всесвітній економічний форум (World Economic Forum) – міжнародна неурядова організація, діяльність якої скерована на розвиток міжнародного співробітництва. Створений 1971 року. Засновник і незмінний керівник – професор зі Швейцарії Клаус Шваб. Свою нинішню назву одержав 1987 року (до того – Європейський форум менеджменту). Членами Форуму є близько 1000 великих компаній і організацій з різних країн світу. Бюджет формується за рахунок щорічних членських внесків і пожертв учасників.

Щорічні зустрічі під егідою форуму відбуваються в Давосі (Швейцарія), крім того, форум є організатором ділових заходів у різних країнах. У межах давоських зустрічей проводиться близько 300 пленарних засідань, семінарів і “круглих столів”, а також міні-зустрічі у верхах за участі державних діячів. Тут не приймаються резолюції або інші документи, але форум надає можливість зустрітися й обговорити за неформальних умов багато ключових питань світової економіки та політики, встановити нові ділові контакти, провести неофіційні зустрічі віч-на-віч.