Для чого приходить священик до наших домівок після Водохреща, як до цього приготуватися та що дає нам йорданська вода

От ми і відсвяткували. Вже у нас побували всі три празники, оспівані в колядках. Після Богоявлення, або, як ще в народі називають це свято, Йордану, традиційно відбуваються душпастирські відвідини чи візитації, більше знані як освячення чи окроплення водою помешкань.

Однак слід пам’ятати, що освячення помешкання відбувається один раз, зазвичай під час вселення або пізніше. Це окрема молитва освячення дому.

Душпастирські відвідини традиційно відбувають щороку в часі від Йордану до Стрітення Господнього.

Як розповів “Пошті” священик храму Різдва Пресвятої Богородиці, що на Сихові, о. Руслан Грех, це нагода відвідати родину, побачити, як вона живе, поспілкуватися з нею хоч нетривалий час. Для людей – це можливість прийняти в себе священика, нав’язати якісь тісніші зв’язки у спільноті. Але, як зазначає отець, є значно глибший, духовний, не завжди усвідомлений аспект цих відвідин. “У такий спосіб до помешкання, до родини приходить сам Ісус Христос. Бо йорданська вода – це символ очищення, який Він сам нам дав. Якщо інші, що приходили хреститися до Івана, зайшовши у води Йордану, очищувалися, то Христос не мав такої потреби. Але, увійшовши до води, Він сам її очистив. І до сьогодні ті води, які ми благословляємо в часі Богоявлення, є тими самими очищеними, освяченими Ісусом Христом водами, як і в час його хрещення в річці Йордан. І тому кожна краплина тієї води приносить велику силу. А кожен, хто це усвідомлює і хоче з любов’ю та  покорою прийняти, її отримує”.

Самі відвідини в парохіях відбуваються по-різному. У сільській місцевості питання запрошення священика не постає, він приходить у кожну хату. У великих містах є певні нюанси, бо, видаючи себе за священика, до наших помешкань можуть прийти різні, не завжди певні люди. Віряни, які часто бувають у церкві, знають своїх священиків в обличчя. Інша річ, якщо людина є поза церквою або на межі парафій. Тому на деяких парохіях можна записатися, щоб священик прийшов з відвідинами, і знати, коли саме це буде. На інших – священик іде з хлопцями, які дзеленькають дзвіночками, сповіщаючи про те, що йде священик. І якщо хто бажає його запросити, має таку можливість.

Не завжди люди мають можливість належно приготуватися до відвідин – застелити білий обрус, засвітити свічку, поставити на стіл Святе Письмо. Не завжди також і помешкання готове, часом багато хто переживає, що не прибрано, бо тільки-но прийшли з роботи, чи просто не знали, що прийде священик. Однак, як зазначає о. Руслан Грех, це не є перепоною. Набагато важливішим є щирий намір прийняти священика, прийняти ті дари, які дає нам йорданська вода. Також не є перепоною інші моменти, як, наприклад, – люди не живуть у шлюбі. Як каже священик, навпаки, це добра нагода поговорити з ними, з’ясувати, в чому причина, дати їм пораду, напучення, принаймні поспілкуватися з ними.

Ще одним аспектом, який часом хвилює людей, є пожертва. Треба розуміти, що ці відвідини – це не послуга, яку надає Церква, не заробляння грошей, тому не може бути й мови про встановлення якоїсь плати чи тарифів. Як каже о. Руслан Грех, це або пережитки минулого, або наше споживацьке ставлення. Якщо людина відчуває потребу, вона може скласти пожертву таку, як вважає за потрібне чи можливе. Всі ми пам’ятаємо про вдовину лепту. “Сьогодні ми багато речей міряємо грошима. Але треба пам’ятати про духовний аспект пожертви. Готовність до пожертви, в тому числі матеріальної, свідчить про готовність до служіння, до віддачі себе для Бога і для людей”, – каже священик.