Парламент Пакистану у вівторок, 19 серпня, офіційно прийняв відставку президента країни Первеза Мушаррафа. Напередодні, виступаючи зі зверненням до народу, Мушарраф оголосив про своє рішення піти з посади глави держави.

Хоча ситуація у Пакистані була особливо напруженою ще від парламентських виборів у лютому, доля Первеза Мушаррафа залишалась невизначеною до останніх днів.

Як відомо, на демократичних парламентських виборах у Пакистані найбільше голосів набрали Пакистанська народна партія (ПНП) убитої терористами Беназір Бхутто (її чоловік Асіф Алі Зардарі перебрав кермо ПНП) та опозиційне крило Мусульманської ліги Пакистану (Н), яку очолює ще один колишній прем'єр - Наваз Шаріф.

Тоді ж пакистанські експерти одразу забили на сполох, мовляв, Мушарраф не має жодного вибору, крім відставки, оскільки завдяки своїй перемозі політична опозиція не пробачить йому організацію військового перевороту 1999 року і обов'язково покарає.

Обидві партії-переможниці у серпні 2008 таки домовились про запуск процедури імпічменту президента. Мушаррафу дали час до 20 серпня, щоб він пішов сам. На цей випадок командування пакистанської армії пообіцяло не допустити порушення кримінальної справи проти нього. Однак Мушарраф до останнього відмовлявся йти у відставку, виправдовуючись тим, що його термін правління закінчується щойно 2012 року. Відповідати ж перед законом йому, мовляв, немає за що. Опозиція ж звинувачувала його у поваленні демократично обраної влади дев'ять років тому, незаконному усуненні суддів Верховного суду, запровадженні надзвичайного стану в листопаді 2007 року, розстрілі Червоної мечеті в Ісламабаді й інших злочинах.

За інформацією "Кавказцентру", Мушарраф побоювався, що добровільна відставка уможливить притягнення його до відповідальності. Він розраховував на судову пакистанську систему, на ключових посадах якої  перебувають "правильні" судді, здатні приймати, відповідно, "правильні" рішення з цього питання. Також у розпорядженні Мушаррафа був найдієвіший чинник "правосуддя" - армія. Минулого тижня він навіть заявив про готовність відповісти на всі висунуті проти нього звинувачення.

Однак пакистанський лідер, врешті, зважився на "крок назад", як повідомляє Кореспон­дент.net, нібито на прохання сім'ї. Перед цим провів неформальні перемовини щодо своєї подальшої долі.

Асіф Алі Зардарі та Наваз Шаріф уже висунули гідних, з їхнього погляду, кандидатів на посаду глави держави. На думку обох коаліціянтів (попри те, що вони є політичними конкурентами), президент мав би бути не пенджабцем (мешканцем північно-західної Індії) і не чоловіком. Шаріф каже, що кандидатом має стати виходець з провінцій, які недостатньо представлені у політичній еліті країни (наприклад, зі Сінду чи Белуджистану). Зардарі, своєю чергою, вважає, що на цій посаді краще б упоралася жінка. На разі, як повідомляє CNN, виконуватиме обов'язки президента країни до законного обрання нового лідера держави  голова верхньої палати парламенту Мохаммедміан Соомро.

Подальша доля 65-річного генерала наразі невідома.  РІА "Новини" з посиланням на місцеві пакистанські ЗМІ повідомляють, що 11-й президент Пакистану може виїхати в Туреччину чи Саудівську Аравію.

Думки ж провідних політологів сходяться на тому, що незважаючи на прорахунки прав­ління генерала-президента, під час прем'єрства його опонентів Наваза Шаріфа і Беназір Бхутто пакистанська економіка занепала, а їхній особистий добробут зростав. Коли Мушарраф почав конт­ролювати країну, вона, окрім іншого, ще й потопала в "болоті корупції". Однак за час його керівництва економіка зіп'ялася на ноги, а міжнародне становище Пакистану зміцніло. Первез Мушарраф умів бути далекоглядним щодо майбутнього Пакистану і національної економіки.

Наразі генерал Мушарраф - єдиний, хто стримував застосування ядерної зброї у війні проти Індії й Заходу. Опозиції ж досягти свого, особливо після трагічної смерті Беназір Бхутто, було не дуже складно. Але тепер перед нею стоїть колосальне завдання: їй доведеться довести пакистанському народові, що цей крок справді був правильним.