Західна Європа захищає колишній СРСР

Європейська комісія відкинула заклики, що пролунали зі Східної Європи, про запровадження так званого закону про подвійний геноцид, відповідно до якого заперечення злочинів, скоєних комуністичним режимом, само визнавалося б злочином, подібно до того, як у багатьох країнах ЄС заборонено заперечення Голокосту.

Нагадаємо, що минулого тижня від шести східноєвропейських держав надійшов колективний лист, адресований комісарові ЄС з юстиції Вівіан Редінг, в якому закликається карати за “публічне схвалення, заперечення й злісне спрощення злочинів тоталітаризму”. Міністри закордонних справ Литви, Латвії, Болгарії, Угорщини, Румунії та Чехії вважають, що до злочинів комунізму “варто ставитися відповідно до тих самих стандартів”, що й до злочинів нацистських режимів, зокрема, як у країнах, де діють закони про заперечення Голокосту.

Однак у Європейській комісії вважають, що думки з цього питання розходяться надто сильно, а Брюссель не має законних підстав діяти. “Консенсусу в цьому питанні немає. У різних країн Європейського Союзу вкрай різні підходи, – заявив в інтерв'ю часопису “The Guardian” представник комісії ЄС з юстиції Метью Ньюмен. – Комісія поставилася до проблеми дуже серйозно, але на даному етапі умови для внесення подібної законодавчої пропозиції не виконані. Комісія буде далі розглядати це питання”.

Країни Східної Європи вказують, що ЄС має можливість приймати закони, пов'язані з “особливо серйозними” злочинами наддержавного рівня, а також уже прийняв окреме рішення, що створює можливість формувати правила щодо проявів расизму й ксенофобії.

Водночас Єврокомісія не бачить жодного юридичного інструменту, в якому згадувався б тоталітаризм, а також заперечує ідею подвійного геноциду. “Тоталітарні режими, звісно, коїли страшні речі, але проти етнічних меншостей комуністичні режими таки не боролися”, – каже Метью Ньюмен. Натомість Литва (міністр закордонних справ якої власне й очолив кампанію за прийняття нового закону) вважає, що розуміння Євросоюзом геноциду потрібно розширити, поширивши його й на злочини, скоєні проти груп людей, виділених за принципом “суспільного становища або політичних переконань”. Прес-секретар представництва Литви в ЄС Андріус Грікеніс заявив таке: “У перші роки радянської окупації Литва втратила понад 780 тисяч жителів. 444 тисячі були змушені втекти з країни або ж були репатрійовані, а 275 697 осіб відправлені до ГУЛАГу або в заслання. 21 556 бійців опору та їхніх прихильників убито; 25 тисяч людей загинули на фронті”. Як паралельний приклад він навів наступне: “Нацистами та їхніми посібниками було вбито понад 200 тисяч громадян єврейського походження”.

В Єврокомісії також відчувають занепокоєння у зв'язку з тим, що порушено вкрай неоднозначну тему. Низка країн Західної Європи виступає проти такої пропозиції, вважаючи, що це погано замаскована спроба реабілітувати своїх колаборантів, тоді як у країнах Східної Європи антисемітизм залишається цілком актуальною проблемою як у побуті, так і в засобах масової інформації.

Нагадаємо також, що 25 листопада посли семи країн ЄС у Литві адресували президентові цієї прибалтійської країни листа, в якому висловили протест проти газетної статті, підписаної істориком з міністерства закордонних справ Пятрасом Станкерасом, в якій Голокост було названо “легендою”. Крім того, в листі висловлювався протест проти того, що у травні литовський суд вирішив визнати свастику “традиційним литовським символом”. Також дипломати наголошують на тому, що “робляться підступні спроби прирівняти геноцид євреїв до злочинів Рад проти Литви, які, незважаючи на свій масштаб, не можна вважати еквівалентними Голокосту ні за намірами, ні за результатами”.

Борець із нацистами й директор ізраїльської філії Центру імені Сімона Візенталя Ефраїм Зурофф вважає, що ініціатива шести східних держав – це “помилкова симетрія”. “Ми не проти Дня пам'яті жертв злочинів комунізму, але не забуваймо, що Голокост був унікальною трагедією в історії людства, – сказав він. – Незважаючи на всі жахливі злочини СРСР, не можна порівнювати тих, хто побудував концтабір у Освенцимі, з тими, хто його звільняв. Імовірно, нацистську Німеччину так і не розгромили б, якби не Росія”.

Марія Щепанська