Прем’єр Косова Хашим Тачі є главою албанського мафіозного угруповання, що займається контрабандою зброї, наркотиків і людських органів

Таке твердження міститься в доповіді, за результатами розслідування Ради Європи, яким керував Дік Марті. Документ про дворічне розслідування, що ґрунтується на матеріалах ФБР та інших розвіду­вальних джерелах, днями надано засобам масової інформації.

Розслідування доручили Діку Марті, відомому експерту в галузі прав людини, після того, як екс-головний прокурор Гаазького трибуналу з колишньої Югославії Карла дель Понте в своїй книзі “Полювання: я і воєнні злочинці” прямо звинуватила керівництво Армії звільнення Косова в торгівлі людськими органами. За словами дель Понте, її спроби розслідувати ці факти наштовхувалися на сильний спротив з боку передусім Сполучених Штатів – головних союзників косоварів.

Дік Марті стверджує, що Тачі був організатором мережі, що розпочала свою злочинну діяльність якраз перед війною в Косові, в 1999 році, і відтоді має потужний вплив на управління краєм. Крім торгівлі зброєю та героїном, ця мережа викрадала людей, яких потім таємно вивозили в Албанію, де у них вилучали внутрішні органи, які продавали на “чорному” ринку. В доповіді йдеться, що перевага угруповання з околиць міста Дрєніци (звідкіля власне родом Хашим Тачі) над іншими групами в албанському партизанському русі дала можливість Тачі взяти під свій жорсткий контроль діяльність всіх “незаконних злочинних організацій, до яких залучено косоварів”.

Як стверджує Дік Марті, все розпочалося після того, як під час збройного конфлікту в Косові наприкінці 1990-х сили Союзної Югославії за наказом Слободана Мілошевіча відповіли на напади Армії звільнення Косова під командуванням Хашима Тачі страшною кампанією етнічних чисток албанців. За деякими оцінками, тоді вбито близько 10 тисяч осіб. Засуджуючи злочини сербів, міжнародне співтовариство заради повалення режиму Слободана Мілошевіча свідомо ігнорувало підозри стосовно злодіянь косоварів. Таким чином, збройні загони під командуванням Тачі могли робити все, що їм заманеться, з сербами, циганами і тими косовськими албанцями, яких підозрювали у співробітництві з ворогом.

Хашима Тачі та ще чотирьох членів так званої групи із Дрєніци названо в доповіді Марті, як “тих, хто особисто скоював убивства, довільні арешти, побиття й катування та віддавав відповідні накази підлеглим”. Йдеться про Джавіта Халіті, Кадрі Весєлі, Азема Суля і Фатміра Лімая. Ця ж нерозлучна п’ятірка, за підтримки західних країн, мала і має значний вплив в уряді Косова протягом останнього десятиліття, стверджує Дік Марті. Тож імовірно, що косовське жахіття триває й досі.

Марія Щепанська

Цитата

“Викрадених осіб тримали на складах та в інших будівлях у населених пунктах Кукес і Тропоя. На відміну від інших полонених, молодих і  здорових бранців добре годували і ніколи не били. Після медичного огляду цих людей, точна кількість яких невідома, переводили в жовтий будинок на околиці албанського міста Баррел, де лікарі вилучали в них внутрішні органи. Ці органи потім вивозили з Албанії, з летовища поблизу столиці Тірани. Більшість жертв були сербами, які зникли безвісти після прибуття в Косово сил НАТО. Але були серед них і жінки з Косова, Албанії, Росії та інших слов’янських країн”.

Фред Абрагамс, старший науковий співробітник з надзвичайних ситуацій правозахисної організації “Human Rights Watch”

Довідка

Армія визволення Косова в 1990-х роках боролася за вихід із Союзної Югославії (до якої входили тоді Сербія та Чорногорія), супроводжуючи свою діяльність терактами проти югославської влади й актами насильства щодо неалбанського населення. У 1998 році в Косово введено армію Союзної Югославії. 1999-го в конфлікт втрутилося НАТО, яке фактично стало на бік косоварів і почало масштабні бомбардування території Сербії. Армію звільнення Косова формально розпущено 1999 року, багато її членів пішли в політику і обіймають високі посади в нинішньому уряді косовських албанців.

17 лютого 2008 року парламент Косова в односторонньому порядку прийняв декларацію про незалежність краю від Сербії й оголосив про формування суверенної держави – Республіки Косово. У липні 2010 року це рішення підтвердив Міжнародний суд ООН. Незалежність краю визнали 65 держав, серед яких: США, Японія і більшість країн Євросоюзу. Росія, Китай, Іспанія та інші відмовилися визнати самопроголошену державу. Косово перебуває під егідою ООН і ЄС. На території держави дислокуються близько 10 тисяч вояків міжнародних сил.