Вручення премії миру китайському дисиденту відбудеться без України. Так краще для Китаю

У п’ятницю в Осло від­будеться нагород­ження премією миру, яка цьогоріч дісталась китайському дисидентові Лю Сяобо. Представника України на цій церемонії не буде, через, згідно з офіційним поясненням, заплановану нараду. Щоправда, в Нобелівському комітеті повідомляють про безпрецедентну кампанію, проведену Китаєм, який всіляко бойкотує вручення премії. У МЗС КНР заявляють, що Нобелівська премія Лю Сяобо – “потакання злочинності”.

Норвезький Нобелівський комітет днями повідомив, що Китай разом із 18 країнами відхилили запрошення відвідати цієї п’ятниці церемонію вручення премії миру. Серед країн, що вже відмовилися їхати в Осло, Україна, Росія, Китай, Ірак, Іран, Казахстан, Пакистан, Сербія, Афганістан, Венесуела, Куба… Кожна з них свою відмову мотивувала на свій лад. Як роз’яснила у коментарі УНІАН заступник глави президентської адміністрації Ганна Герман, у день вручення Нобелівської премії миру уповноважений офіційний представник України перебуватиме на плановій службовій нараді, через що й не зможе відвідати церемонію в Осло.

Це підтвердив і сам посол України в Норвегії Олександр Цвєтков у коментарі ВВС. Він повідомив, що “фізично не зможе бути присутній” на цій церемонії, бо відлітає на нараду послів. Цікаво, однак, що позавчора екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко розповів, що нарада насправді відбудеться 14 – 15 грудня, а не 10-го.

У зовнішньополітичному відомстві та адміністрації Президента не один раз заявили, що церемонію нагородження не бойкотують. Пояснення дуже схожі на запевнення російської сторони – у посла віддавна запланована поїздка, а відмова не має політичного характеру. При цьому, схоже, що на церемонію нагородження в Осло не відправлять навіть нижчого за рангом службовця, мотивуючи це тим, що запрошення надіслане саме на ім’я посла.  

Те, що в цьому випадку має вагу інституція, а не персона, замовчують. Детальніше про відмову розповів міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, пояснивши, що “сьогодні дипломатичне відомство концентрує свої зусилля на вирішенні практичних завдань, що стоять перед нашою країною, перш за все в економічній сфері”. Тобто, “треба зібрати всіх, у тому числі й посла в Норвегії, щоб сконцентрувати їх на вирішенні практичних завдань, від яких залежить розвиток нашої країни”.

Зазначимо, що 54-річний дисидент не так давно отримав 11-річний термін ув’язнення за “підбурювання до повалення державного ладу”. Йдеться про опублікування петиції, в якій містяться заклики до проведення політреформи та відходу від однопартійного управління країною. Нобелівську премію Лю Сяобо дали за “тривалу ненасильницьку боротьбу за фундаментальні права людини в Китаї”.

Сергій Солодкий,
заступник директора Інституту світової політики:

– Це безумовно позначиться на іміджі нашої країни. Зокрема й тому, що останнім часом у світовій пресі і без того з’являється чимало публікацій, зауважень з боку закордонних політиків про те, що в Україні меншає демократії. Це стосується і свободи слова, і поводження з інакомислячими в громадській думці та експертному середовищі. До цього додається поведінка України на міжнародній арені. Я насправді не розумію, чому була така нагальна потреба, аби посол не був присутній на церемонії нагородження премією миру. Якщо причиною й був великий тиск Китаю, то маємо зауважити, що більшість країн-учасників церемонії вручення нобелівських премій є країнами Заходу. Тобто в такій ситуації Україна могла апелювати до китайської сторони (якщо таки був певний тиск), що вона більшою мірою корелює свою політику із позицією Європейського Союзу. Зрештою, пам’ятаємо, Україна вже домовлялася із Євросоюзом щодо зовнішньополітичної кореляції. Я припускаю, що в Китаї поставились би із розумінням до такої позиції. Вийшло ж так, що Україна потрапила в коло держав із негативним іміджем у плані демократії, що вже є мінусом для нашої країни. До того ж Україна показала себе слабкою державою, яка не змогла відстояти свою позицію в переговорах. Щобільше, я поки що не бачу, чим би ми ризикували у відносинах із Китаєм. Говорити про те, що в нас є якісь надбання, не доводиться. Окрім цього, варто зазначити, що Китай веде свої політичні ігри. Згадаймо поїздку Мєдвєдєва до Китаю у вересні. Росія та Китай тоді прийняли спільну заяву, в якій, як на мене, є доволі негативні речі щодо України. Йдеться про те, що Китай зобов’язується поважати корінні інтереси Росії серед країн СНД, а також, що обидві країни виступають проти східного розширення військово-політичних організацій. Тобто Україна фактично долучається до цих ігор, але навіть не на правах рівноправного партнера. Україна таким чином йде у фарватері російської політики.