Моя осіння подорож до Мінська виявилась несподіваною і надзвичайно приємною. Звісно, місто не може похвалитися своїми видатними архітектурними пам'ятками, проте це надміру компенсується привітністю і ввічливістю його жителів та ідеальною чистотою вулиць.

Чистим у Мінську залишився і стиль. Радянська архітектура, яка робить його схожим на Київ, Москву чи Варшаву, на відміну від усіх цих столиць, не розцяцькована рекламою, не затиснута новою забудовою та різноманітними торговими точками.

Спроби відновити стару частину міста, Троїцьке передмістя над рікою Свіслочь можна було би вважати дуже вдалими, якби не їх порожнеча. Так само відбудований старий центр  Варшави виглядає набагато “обжитішим”.

Але головною ознакою Мінська, як міста, мені видається, є те, наскільки легко на його вулицях і площах уживаються минуле і сьогодення. Магазин ГУМ із традиційним асортиментом товарів радянської доби, ЦУМ із мозаїчними панно, а поруч – ресторани, банки і сучасні європейські торгові бренди. Так само легко банери, які ніби зійшли зі сторінок підручників історії, уживаються із рекламою. Проте остання явно має знати своє місце і займає доволі скромні позиції у загальному міському ландшафті.

Окремо варто сказати про мінський хай-тек. Він нічим не поступається кращим європейським зразкам, вигідно відрізняється від того, що будують на вулицях Києва, Москви і, на жаль, Львова, сьогоднішні архітектори, і також вносить сучасну нотку в загальну радянську забудову.

Загалом, як і всі інші міста, Мінськ краще побачити, ніж про нього прочитати, адже гостинність та привітність, яку можна лише відчути, справді прикрашає білоруську столицю.

Львів – Мінськ – Львів