У Бішкеку розпочався суд у справі про квітневий заколот

Звинувачення висунуто екс-президенту країни Курманбеку Бакієву і ще 27 колишнім високопосадовцям. Шестеро з них перебувають у розшуку (їх судитимуть заочно). Окрім самого екс-президента, який знайшов притулок у Білорусі, пощастило накивати п’ятами, зокрема, його молодшому брату Жанибеку Бакієву, який очолював Службу державної охорони, старшому сину Марату і екс-керівнику спецслужби Мурату Суталінову.

Решта обвинувачених перебуває в ув’язненні, під домашнім арештом або на підписці про невиїзд. В основному, це колишні співробітники спецпідрозділів Держслуби національної безпеки й Служби державної охорони, які в квітні протистояли заколотникам.

Усім висунуто обвинувачення у перевищенні посадових повноважень і вбивстві двох або більше осіб.

Суд відбувається у відкритому режимі, що відразу спричинило скандал. Вже у перший день прямо в залі суду зчинилася бійка, коли родичі загиблих намагалися прорватися до підсудних і адвокатів. Навіть коли міліція нарешті заштовхала хуліганів на відведені їм місця, про спокій судді могли лише мріяти. Родичі потерпілих гучно волали про помсту, постійно погрожуючи розправою обвинувачуваним, їхнім сім’ям та адвокатам. Зокрема, правозахисницю Любов Іванову кілька разів обізвали “російською свинею”. Також усіх страшенно цікавили домашні адреси підсудних. На питання, навіщо це потрібно, один з агресивно налаштованих молодиків відверто гаркнув: “Будемо палити!” Засідання в підсумку зірвали. Сьогодні судді спробують нарешті розпочати повноцінний розгляд справи.

Нагадаємо, що 6 – 7 квітня цього року в Киргизстані відбулися масові виступи проти президента Курманбека Бакієва, що супроводжувалися запеклими зіткненнями з правоохоронними органами. У результаті президент утік на південь країни, де завжди користувався підвищеною популярністю. Киргизстан опинився перед реальною загрозою громадянської війни. На щастя, здоровий глузд тоді узяв гору. Упертюх Бакієв нарешті усвідомив, що більшість киргизів його таки не любить, тож надіслав до Бішкека факсом написану від руки російською мовою заяву про відставку. Після цього сів у літак і чкурнув від гріха подалі до сусіднього Казахстану, забравши зі собою своїх малолітніх дітей від другого шлюбу, інформацію про яких до того ретельно приховували. Його швиденько оголосили в міжнародний розшук, проте президент Нурсултан Назарбаєв не видавав колегу, дозволивши йому можливість перебратися до Білорусі. Точно відомо, що Курманбек Бакієв і досі перебуває на території цієї країни, проте “бацька” Лукашенка неодноразово категорично відмовляв владі Киргизстану у видачі втікача.

Тим часом заколотники-переможці згадали про улюблену розвагу всіх революціонерів – експропріацію. Зрештою, заколоти для того й організовують, щоб “ті, хто був ніким, забрали все”. Киргизстан не став винятком. Ще не вляглася курява за поваленим президентом Бакієвим, як у країні почався запеклий переділ власності. Тимчасовий уряд прямо заявив, що буде правильно забрати майно, до якого бодай якось були причетні представники колишнього керівництва країни. Одразу з’явилася інформація, що у прокуратурі є список компаній, “лояльних” до екс-президента і його родичів. Потім нова влада виявила в кількох банківських сховищах гроші й цінності, що належали оточенню (друзям і родичам) Курманбека Бакієва. Загалом експропріювали готівки та золотих зливків на суму більше як 20 мільйонів доларів. Найцікавіше, що точної суми тоді так і не назвали, тимчасовий міністр фінансів обтічно заявив, що “вартість вилученого підраховують експерти”. Коротше кажучи, дехто доб­ряче заробив на поваленні президента. Але то так – невеликий відступ.

Тепер інші цифри: загалом внаслідок квітневих сутичок загинуло понад 80 осіб, майже 1000 поранено. Тепер заколотники, які взяли гору, діють за стародавнім принципом “Переможений – значить винний”, оголосивши загиблих “героями революції”, а проти співробітників силових структур і представників колишнього керівництва країни порушивши кримінальні справи. А якби Бакієву вдалося притлумити заколот, нині на лаві підсудних пріли б нинішні “лідери киргизького народу”.