Кожна жінка у будь-який період, навіть під час війни, завжди прагне виглядати гарно. Колекцію у стилі воєнного романтизму цієї суботи у Львові представила одна з найбільш креативних дизайнерів України Оксана Караванська.

“Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянуся своєю честю і совістю перед народом українським та перед нашою святою землею боротися за Українську самостійну державу”, – саме такими словами розпочався показ дизайнера. Дефіле, що відбулося 6 листопада у Львові, було присвячене історії УПА.

“Коли я вирішила робити колекцію у стилі мілітарі, то зрозуміла, що найближчою військовою темою для мене є романтична, трагічна, сумна і така неоднозначна історія УПА. Саме тому я використала цю тему”, – каже Оксана Караванська.

Дизайнер висвітлила наболілу історію доволі зворушливо. Загалом було представлено 64 моделі: серед них і чоловічий, і жіночий одяг. Показ складався з трьох етапів. Перший символізував бойові дії – здебільшого це були  шинелі у сірих, чорних тонах, темні вовняні пальта з елементами плетення.

Другий етап був присвячений жертвам, які полягли в боях за Україну. Під звуки пісні “То все наробила війна” дефілювали моделі у червоно-чорних сукнях, блузах, галіфе.

А ось третій етап – оптимістичний – демонстрував перемогу життя. Це були моделі у світлих мереживних і шифонових сукнях. Останньою моделлю була вагітна жінка – адже навіть під час війни народжуються діти, отже, майбутнє повинне бути світлим. Завершився показ виходом усіх моделей, а над ними піднялася в повітря дівчина у білій сукні, немов душа усіх загиблих на війні і надія на щасливе майбуття.
Дефіле у трамвайному депо

Особливим було і місце, обране для дефіле. Показ відбувся у Львівському історичному музеї на території колишнього трамвайного депо, що на розі вул. Вітовського та Сахарова. Як відомо, це депо не лише місце для зберігання транспорту, але й пам’ятка технічної архітектури. Щоправда, незважаючи на багату історію, депо не використовують. 27 серпня 2006 року в ангарі відкрили музей техніки – відділ Львівського історичного музею. Проте наразі він ще досі не працює. Тому на час показу ангар ожив. На запитання, чому дефіле відбулося саме тут, Оксана Караванська відповіла: “Я шукала місце, яке було б настільки енергетичним, що б відповідало обраній тематиці. Відповідно, ні палац Потоцьких, ні Будинок учених при всій моїй любові до них, не були співзвучні ідеї показу”.

Львівський історик Ілько Лемко зрадів ідеї проводити покази мод саме у таких місцях. “Нещодавно побував у Швеції, у містечку Норчопінг. Там у 60-х роках через засилля китайської продукції розорилася текстильна промисловість, спорожніли величезні цехи та заводи. Шведи зуміли перетворити ці приміщення на готелі, музеї, виставкові павільйони. Там же вони проводять і покази мод. Добре, що львівське депо, яке стільки років пустувало, так вдало використали. Тим паче, що це найдавніше депо у Львові, яке збудували із запуском першого трамвая в Україні. У цій будівлі збережений стиль архітектури початку ХХ ст. Там шматок історії Львова, якою ми можемо пишатися”, – сказав “Пошті” львовознавець.

Хоча проводити покази у незвичних місцях – не новинка. Ще у 1997 році у московському метро відбувся показ Givenchy. У 2008-му демонстрували моду для панків та рокерів і в Берлінському метрополітені. У травні цього року представив свою колекцію на Казанському вокзалі в Москві і Жан-Поль Готьє.

Клієнти її обожнюють

Серед гостей були і львівські можновладці, і київські гості. Зокрема, дефіле відвідали постійні клієнти дизайнера: Ольга Фреймут, Олександр Пономарьов і Руслана. Звісно, відвідувачів показ вразив.  

Наприклад, телеведуча Ольга Фреймут, у якої 40% гардеробу від Караванської, насамперед цінує оригінальність і почерк дизайнера: “Співпрацюю з Оксаною близько чотирьох років. Але це не пов’язано з моєю професійною діяльністю, просто мені імпонує Оксана як людина. У нас багато спільного, спорідненого. Вона – революціонерка, але водночас людина, яка несе на собі історію. Її сміливо можна назвати медіумом між минулим і сьогоденням. А найважливіше для дизайнера – зберегти ідентичність”, – каже Ольга Фреймут.

Ще один клієнт Оксани Караванської – співак Олександр Пономарьов – не потребував особливого запрошення, аби відвідати показ, достатньо було лише телефонного дзвінка: “У мене досить багато одягу від Караванської: це і сценічні, і повсякденні речі. Колекції Оксани подобаються українством. Подобається, коли людина вміє поєднати і адаптувати сучасне і модне з тим, що вічне”, – зазначив співак.

Оля Никорак