Під загрозою зникнення опинилися 12 історичних пам’ятників. Серед них – Херсонес

Американський Фонд світової спадщини оприлюднив велику доповідь під назвою “Порятунок нашої спадщини, яка гине”. У ньому перераховані найбільш значні, на думку експертів фонду, древні пам’ятники, які людство ризикує втратити найближчим часом.

Серед них – Херсонес Таврійський у Севастополі (на фото).
Фонд світової спадщини за час свого існування встиг розробити, серед іншого, плани збереження Ізборської фортеці в Росії, неолітичного городища Чатал-Хююк і унікального ансамблю міста Карса в Туреччині, древніх храмових комплексів у Китаї й у В’єтнамі. Серед найближчих проектів фонду – порятунок Ура Халдейського в Іраку, Кірени в Лівії храмового комплексу Хампі, розташованого у джунглях.

Фонд, заснований 2002 року, працює переважно в країнах з доходом на душу населення в 3 – 5 доларів і менше, які через свою бідність або з інших причин не можуть належним чином піклуватися про свою культурну спадщину. Для порятунку пам’яток GHF користується власною методологією Preservatіon by Desіgn (у приблизному перекладі – “Розумне збереження”), що містить у собі створення умов для фізичного збереження об’єктів, а також передбачає фінансування для підтримки їх у належному вигляді, зокрема, організовує доступ до них дослідників і туристів. 

GHF має власний список пам’ятників, який відрізняється від Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Список ЮНЕСКО у фонді вважають незбалансованим: багато пам’ятників, що перебувають під загрозою зникнення, до нього не входять і тому залишаються поза належною міжнародною увагою. Автори доповіді відзначають: “В Італії перебувають 44 об’єкти ЮНЕСКО, в Іспанії – 41, а в Перу з її 4-тисячолітньою історією й сотнями важливих пам’ятників культури – усього дев’ять. У Гватемалі ж, колисці цивілізації майя, з її найбільшими у світі пірамідами й древніми містами, – лише три”.

Найцікавішою та найактуальнішою частиною доповіді є, звичайно, список “Пам’ятники на межі загибелі”, дванадцять об’єктів світової спадщини, яким, на думку авторів, загрожує найбільша небезпека. Експерти GHF відзначають, що жалюгідний стан цих і сотень інших пам’яток пояснюється головним чином п’ятьма причинами, спільними для всіх частин світу. Перша з них – протиріччя між потребами розвитку й потребами охорони спадщини. Інша причина – війни. Третя – банальний грабіж. Четверта – “затоптування” пам’яток туристами. П–яту причину можна вважати головною, адже саме вона так чи інакше провокує інші. У доповіді GHF вона названа “незадовільним менеджментом”, хоча простіше й правильніше було би назвати це зневагою.

За останні десять років п’ять головних загроз культурній спадщині в бідних країнах істотно зросли, відзначають в GHF. В Іраку, де розташована більшість пам’яток найдавніших месопотамських цивілізацій, вибухнула війна. В Афганістані ще до війни таліби по-варварськи знищили баміанських будд, які були на сто років старшими від ісламу як такого.

Що стосується протиріч між потребами розвитку й збереження культурної спадщини, хрестоматійним прикладом залишається ситуація навколо міста Хасанкейф у верхів’ях Тигру, на території Туреччини. У цьому регіоні з 1980-х років реалізується грандіозний “Проект відродження Східної Анатолії”, у рамках якого в найбіднішій частині країни масово будуються дороги й залізниці , аеропорти, гідроелектростанції й іригаційні системи. З 2006 року на ріці Илису споруджують греблю. Коли закінчать будівництво, водоймище затопить Хасанкейф, відомий безліччю археологічних пам’яток, від римських фортець до палаців і мечетей XІІ – XV століть. На протести місцевих жителів (переважно курдів) і міжнародних організацій турецький уряд уваги не звертає.

Крім усього цього, за останні 10 років дивовижно зросли туристичні потоки: наприклад, у Мачу-Пікчу (Перу) – з 420 тисяч до 2,4 мільйона осіб за рік (370%), у висіченому у скелях місті Петра (Йорданія) – з 260 до 892 тисяч (243 %), у храмовому комплексі Ангкор-Ват у Камбоджі – з 840 тисяч до 2,4 мільйона (188 %). За прогнозами фонду, до 2020 року загальна кількість туристів, що приїжджають у бідні країни, де погано піклуються про свої пам’ятники, подвоїться, перевищивши 600 мільйонів осіб на рік.  Чи витримають це пам’ятки, не відомо. А на їхню реставрацію грошей у місцевих бюджетах, найімовірніше, немає.

Що стосується міжнародного фінансування проектів, то сумарні інвестиції найбільших організацій, які займаються охороною навколишнього середовища в 2009 році наблизилися до 1,6 мільярда доларів. Інвестиції в охорону пам’яток того ж року ледве сягнули 63 мільйонів. Ідея збереження культурної спадщини ще не стала такою модною, як проблеми екології.

Софія Карпінська

Пам’ятки, що знаходяться на межі загибелі
1. Ель-мірадор, колиска цивілізації майя, Гватемала
2. Палац Сан-Сусі, “карибський Версаль”, Гаїті
3. Форт Сантьяго й Інтрамурос, стара частина Маніли, Філіппіни
4. Махастангар, одне з найдавніших міст світу, Бангладеш
5. Храми Малути, пам’ятки царів династії Упала, Індія
6. Таксила, осередок древньої цивілізації долини Інду, Пакистан
7. Ані, осередок цивілізації Східної Анатолії, Туреччина
8. Херсонес, найбільший античний комплекс на Чорному морі, Україна
9. Фамагуста, порт хрестоносців, Північний Кіпр
10. Палац Хішама, омейядський палацовий комплекс, Палестинська автономія
11. Ламу, найдавніше місто суахілі в Східній Африці, Кенія
12. Ніневія, культурний центр найдавнішої цивілізації Месопотамії, Ірак