Львів’янка невдало впала і зламала хребет, але зуміла знову повернутися на танцювальний паркет

Софіти, сцена, шум, сльози радості чи невдачі. Повсюдно просочуються нотки надії на перемогу. Ще трішки, легені спирає від переживань, паморочиться у голові, і всю інтригу обриває голос ведучого: “Міні-міс України” стає… Юлія Гарант! Львів!”

“Ті емоції, які я пережила, неможливо передати. Спершу не зрозуміла, що перемогла. Я сміялася і водночас плакала. Це, як шоколадка два в одному – незабутньо смачно”, – каже вже восьмикласниця Юля. Тоді, коли вона це все пережила, їй було п’ять років. Конкурс дитячого таланту проходив у сонячному та спекотному Херсоні. Учасниками  конкурсу були дівчатка та хлопчики зі всієї України.

“Я виступала із задоволенням й хотіла подарувати свою енергетику навколишнім. Мабуть, це і стало секретом мого успіху!” – згадує Юля.
Ще змалку батьки позбавили доньку страху перед сценою, виплекали у ній почуття впевненості перед публікою, грацію, розкрили її таланти до спортивно-бального танцю і співу. Як результат – дипломи, медалі і корона. Її життя було сповнене святами, конкурів, уваги та аплодисментів. Виступ перед глядачами став для неї звичною та приємною справою. Та враз все це несподівано обірвалося.

Юля у школі зламала хребет

…У понеділок, дев’ятого лютого, батьки приїхали з відрядження. Заходять у дім і шукають поглядами свою донечку. Та її не видно. Заходять на кухню й запитують у бабусі, чому Юля ще досі не прийшла зі школи. У відповідь  бачать сльози і чують слова, які не забудуть ніколи: “Юля в школі зламала хребет”.

Перед очима мами одразу постав інвалідний візок. Те, що пережили батьки у цей момент, неможливо описати словами. Бабуся розповіла, що Юля зранку вирішила підлити квіти у класі, послизнулася, невдало впала і втратила свідомість. Додому її привела сусідка. “Вона йшла своїми ногами?” – запитав батько, Андрій Ігорович. “Так, я поклала її на диван і викликала “швидку”, – тремтячим голосом відповіла бабуся.
Батьки, не довго думаючи, хутко взяли речі й поїхали до 8-ї міської клінічної лікарні у Львові, де перебувала Юля. У голові вирував потік тривожних думок, серце стискав страх перед невідомістю.

У лікарів батьки довідалися, що донька отримала складну травму – компресійний перелом трьох хребців грудного відділу хребта.

Лікуватися доведеться довго.

Два місяці для сім’ї Гарантів були дуже довгими і важкими. Маленьку Юлю зафіксували у корсет, вона лежала нерухомо на витяжці. “Мені було сумно думати про те, що зараз мої однокласники стрибають, грають м’ячем на фізкультурі, мої колеги по паркету танцюють вальс, а я лежу на лікарняному ліжку, – ділиться пережитим Юля. – Та я і мої рідні вірили у моє швидке одужання. Не просто вірили, ми  знали, що все буде добре”.

Мета – знову повернутися на танцювальний паркет

Після лікування дівчинку чекала реабілітація. Коли зняли корсет, вона не могла поворушити ногами, м’язи за доволі довгий період атрофувалися. Тож Юлі довелося знову вчитися ходити. Це був тривалий і болісний процес. Та крок за кроком, разом з батьками, дівчинка вперто йшла до своєї мети – знову повернутися на сцену.

Мама дівчинки пригадала свято “Букварика” у школі. “Тоді Юлі ще не можна було сидіти. Вона, стоячи зі сльозами на очах, спостерігала за однолітками: як вони танцюють, співають, декламують вірші. Мабуть, саме у цей момент у моєї донечки з’явилося ще більше бажання повернутися у звичне для неї середовище свята”.

“Так і сталося, – продовжує Юля. – Через деякий час я повернулася у танцювальний зал і починала все з нуля. Було важко та боляче, але я мала мету, до якої впевнено йшла”.

І невдовзі Юля разом із батьками поїхала на перший танцювальний конкурс після недуги. Одягла нову сукню, пройнялася таким рідним запахом віри у перемогу і вийшла на танцювальний паркет, відчуваючи погляди щасливих мами і тата.

На жаль, Юля зараз не займається танцями, бо переросла свого партнера. “Та я всеодно вернуся на паркет, бо це моє життя”, – з усмішкою каже дівчинка.

Лише незламність характеру, велика мрія та взаємопідтримка допомогли сім’ї Гарантів вистояти перед викликом долі. Тому не здавайтеся й вірте у те, що завтра буде краще! 

Марина Шумілина