Якщо ви працюєте, як бджілка, залетіти на відпочинок можна до місцевого “Вулика”, що на вул. Грушевського.  Промовистий заклик на дверях “Залітай – погудимо!” не розчарує апологетів колоритної соковитої національної кухні, де мед та його солод мандрують якщо не до кожної страви, то майже до кожної назви наїдка.

У той час, коли французи витончено бажають одне одному “Bon apetit”, українці кажуть “Смачного!”, а про себе додають, що наїстися обов’язково треба від пуза. Саме на це й розраховують у “Вулику”, формуючу широку палітру наїдків, де ключове слово “мнєсо”. “Мнєсо” з яблуками в меді, у салаті від цьоці Марусі та на пательні. Діапазон м’ясних наїдків, дозволяє відвідувати заклад і тривалий час куштувати щось нове, не дублюючи попереднє замовлення. Що важливо, м’ясні шматки на кожній тарелі такі м’які та соковиті, що залишається тільки здогадуватися про те, наскільки терплячим та чесним був кухар і, що важливіше, у чому його секрет?

Однак про таємниці майстерності буде час подумати вдома, а от у “Вулику” слід порухати мізками, аби сформувати свою трапезу. На друге, наприклад, можна обрати “Ґаздівську тайстру”, “Тарасову пасіку”, ситний банош, козацький куліш  та різноманітні крутасики. Також можна замовити вір­менський шашлик або ж інші страви, приготовані на мангалі. На кухні ресторану також ліплять вареники та пельмені, які можна замовити до четвертої дня.

До м’ясних виробів найкраще замовити салати, або ж, як зазначено в меню ,– мішанки: “Заморські чуда”, “Примхлива панянка”, “Придане від бабуні – шуба”, “Бджілка на галявині”, “Язиката Феся”. Під шифром захований салат, більш відомий нам, як “Грецький”, де сир, оливки та перець притрушені букетом ароматних приправ та ювелірними кільцями солодкої цибулі. У назвах майже всіх салатів зашифрований асоціативний “пароль” відомих українських страв, які радо розтлумачать офіціанти. Будити свій апетит радять калганівкою, медовухою-здоровухою, медовухою-хреновухою та іншими медовими наливками.

Для несвяткових днів пропонують “Пиво з флєшкі” і “Течене”, або ж вино з різних куточків світу. До слова, тут можна влаштовувати й бенкети на свята. Гучні фестини не псуватимуть настрою тим, хто завітає перекусити, оскільки в ресторані є окрема кімната за міцними дверима, які фактично не пускають зайвих голосів до вашого схрону.

Мізкуючи над меню, у закладі не забули про деталі й в інтер’єрі. Класика українських хат із просторими кімнатами, дерев’яними меблями тут декорована глиняними горщиками, полумисками із зображенням сумних українських дівчат, плетеними капцями та порожніми старими сотами, символічно нагадуючи про те, що “бджоли” тут не працюють, а приходять якраз відпочити. Стелю прикрашає дерев’яна балка з кольоровими вітражами та плетеними ліхтариками, які зсередини “світяться” сушеними мімозами.

Змовчати не можна про ще одну кімнату – вбиральню. Захоплюватися декором “цікавої кімнати” не пасує, відтак, краще самостійно завітати у храм сакраментальних написів вічної мудрості на кахелі. Диву даєшся, скільки непересічних істин вдалося зафіксувати в народній мудрості…

Медовий ресторан залишає лише приємні асоціації і доповнює українську приказку про те, що вільному воля, скаженому поле, ходячому путь, а голодному – “Вулик”!

Середній чек на двох обійдеться у сто гривень.