Андрій Заліско, заслужений артист України, про творчість та історію любові

Досить щедрим на важливі події видався 2010 рік для львівського співака, заслуженого артиста України Андрія Заліска. По-перше, цього року він святкує 15-річчя своєї творчої діяльності. У планах – великий сольний концерт з новою програмою. По-друге, в особистому житті співака кардинальні зміни – він одружився. Як сам каже, з найгарнішою, наймилішою дівчиною, яка має щире серце і глибоку, багату душу. Дружина Інна не причетна до шоу-бізнесу взагалі. Зустрічалась пара два роки: романтична історія знайомства, три випадкові зустрічі в один і той самий день переросли у взаємне кохання.

Відданий музичній справі

– Андрію, скажіть, будь ласка, чи підтримала родина вибір творчої професії?

– Тішуся і вдячний рідним, що вони мене завжди підтримували і підтримують. Удома ніхто і ніколи мені не говорив, що я вибрав не той шлях. Поза тим, у більшості артистів батьки проти співочої кар’єри. Звісно, велике спасибі моїм шанувальникам і людям, яким подобається моя творчість та пісні.

– Фактично Ваша музична кар’єра розпочалась у 1995 році, коли виступили у Львові під час святкування Дня міста. А чим займались до цього?

– Після закінчення “Львівської політехніки” (геодезичний факультет) працював на телекомпанії “Міст”, де власне почали знімати телефестиваль “Мелодія”. На той час він був досить популярним. Саме там познайомився з багатьма цікавими творчими особистостями. Потім почав працювати з мистецькою агенцією “Територія А”, а згодом із “Національним хіт-парадом”. І одночасно навчався у Київському інституті театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого.

– Не шкодували, що закінчили “Львівську політехніку”?

– У жодному випадку ні, адже саме там зустрів найкращих друзів. Ми разом співали в хорі “Gaudeamus”, багато подорожували. Об’їздили пів-Європи.

– Прошу сказати, а Ви не пробували зняти власний фільм?

– Поки що у мене інші плани. Водночас є пропозиції зніматись. У мене було кілька проб у серіалах. У деяких зіграв епізодичні ролі... Зрештою, сьогодні цілковито відданий музичній справі…

– Андрію, а якби не пов’язали своє життя з музикою, тоді з чим?

– Колись хотів займатися театром. Завжди мріяв стати актором. Спочатку театральним, а тоді кіношним. Але вибрав музику, бо це ближче і до театру, і до кіно. Потім у мене був досить щільний розклад. Не було часу присвячувати себе чомусь іншому. Та й гляньмо правді у вічі, тоді й кінематографа нормального не було…

– За плечима 15 років творчої діяльності. За цей час працювали і випустили вісім альбомів, багато гаст­ролювали за кордоном. Знаю, що нині готуєтеся до однієї події, яка відбудеться невдовзі.

– Звісно, треба підсумувати 15 років свого творчого шляху.  Маю надію, що це буде гарно і глядачеві сподобається. У планах великий сольний концерт з новою програмою. Найімовірніше, це буде у Львівській опері… Щодо альбомів, то вони мені всі по-своєму дорогі. Кожен з них намагався зробити добре. Найулюбленіший, мабуть, останній – “Заліско +”. Досить цікавий альбом, хоча й неоднорідний за стилем – тут усі пісні різні… Із сольними концертними програмами гастролював у 10-ти країнах світу – Канаді, США, Великобританії, Франції, Португалії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі. Майже щороку маю запрошення на гастролі до Канади чи США. З Канадою мене багато пов’язує.  Скажімо,  у цій країні 2000 року був мій  перший закордонний концерт. Також один із моїх альбомів – “Многая літа” (2000 р.) – вийшов саме у Канаді. Власне він мав велику популярність в Америці.

– Андрію, а де найкраща публіка?

– В Україні, тому що най­ближча! Це рідні люди, які знають і люблять своє.

Три зустрічі одного дня

– Цей рік для Вас щед­рий на досить важливі події, зокрема, і в особистому житті – навесні Ви одружилися... Розкажіть,  будь ласка, свою історію кохання.

Андрій: (до дружини) Кохана, тобі слово…

Інна: У нас вийшло дуже цікаве знайомство. Одразу в один день у Львові ми зустрілися тричі! Схоже, і так, напевне, й мало бути, що у той день вищі сили нас зіштовхували. Щоправда, тоді ми цього ще не розуміли і, звісно, не думали, що залишимось в житті один одного надовго. Щаслива, що ми разом! Отож, уперше ми зустрілись поглядами на пероні.

Андрій: Бо вийшли з одного вагона...

Інна: Потім ми зустрілися ще один раз у центрі Львова. І знову в той же день побачилися з нашими друзями у “Вероніці”.

Андрій: Вже тоді ми й при­вітались... Ось так і розпочалася історія нашого кохання. Два роки зустрічалися, а цього року навесні одружилися.

– Ви зустрічались два роки, а чи приссвятили Інні пісню?

– Ні, спеціально пісні не було написано. Хоча моя нова пісня “На зло вітрам”, на яку 4 жовтня було відзнято відео – автобіографічна. Пісня має  багато схвальних відгуків. І це для мене головне. Прем’єра відео буде у листопаді.
Про дітей, солодощі та квіти

– Скажіть, будь ласка, що означає для Вас сім’я?

Інна: Це велика цінність та найдорожче! Це мій затишок! А коханий чоловік – це надійна та міцна опора, яка потрібна кожній жінці. Певна: маючи хороший тил, можна сміливо крокувати далі. Тобто, жінці, яка має хорошу підтримку вдома, все, зокрема і кар’єра, вдаватиметься у житті. Також переконана, що найбільшою радістю та нагородою для батьків є те, що діти створюють свої сім’ї.

Андрій: Для мене повноцінна сім’я – це коли є діти.

Інна: У чоловіків свої cімейні цінності, у жінок – свої. Бо для нього сім’я – це, коли бігають діти. А для мене – відчуття того, що ти для когось важливий, що на тебе чекають удома. Звісно, народжувати дітей плануємо! Але поки що хочемо пожити один для одного.

– Андрію, за що Ви б хотіли подякувати дружині?

– За те, що мені зараз спокійно і добре! За розуміння та підтримку. За те, що я продовжую займатись улюбленою справою.

– Так чомусь повелося, що до одруження чоловіки “завалюють” жінок квітами, а вже опісля певні, що цього не потрібно робити. А що про це думаєте Ви?

Андрій: Я люблю все живе. І мені навіть шкода зірвати квітку.

Інна: О, це єдине, в чому ми не зійшлись (сміється). Бо я люблю всі квіти: зірвані, зрізані... Усі!

Андрій: А мені зрізаних ще більше шкода.

– Але ж Ви це чимось компенсуєте? Не даруєте квіти, а отже...

Інна: Він це компенсує солодким. Адже я гурман солодощів. Ми часто ходили в “Цукерню”. А наше улюблене місце – “Вероніка”, де й почалася наша історія кохання.

Андрій: І там я зробив пропозицію.

– Без квітів?

Інна: Без (сміється). Зате було багато солодощів!

– А що Вас підштовхнуло до такого вирішального кроку?

– Напевне, я дозрів... Цього року отримав почесне звання. Ці 15 років праці мали якесь логічне завершення і потрібно було щось змінювати в житті. Все перейшло на новий етап.

– Кар’єра, дружина. У Вас є все для щастя?

Інна: Ще би діток.

Андрій: (сміється) Таки-так.

– А які мрії та плани у Вашої сім’ї на майбутнє?

– Цього року ми фактично й не відпочивали. Плануємо восени поїхати на кілька днів у теплі краї. А далі – підготовка до ювілейного концерту, студійна робота й концерти.