У часи сучасних технологій все частіше звичайні документи замінюють електронними носіями. Не є винятком і книжки. Їх можна читати за допомогою комп’ютерів, мобільних телефонів чи спеціалізованих портативних пристроїв.
Електронні книжки найпопулярніші серед студентів та школярів, адже їм набагато простіше знайти та обробити потрібну інформацію, не встаючи з-за комп’ютера. Якщо якоїсь книжки з програми навчання у бібліотеці нема, кажуть студенти, то, найімовірніше, вона є в інтернеті. Хоча вони мають і свої мінуси: важко читати з екрана, іноді пошук  займає багато часу.

Та й самі викладачі нерідко пропонують  студентам літературу саме в електронному вигляді. “Якщо форма документа сприяє максимальному привласненню, її варто використовувати якнайактивніше. Саме цими міркуваннями я керуюся, коли пропоную студентам літературу до курсу чи загалом якийсь комплекс видань”, – каже доцент кафедри бібліотекознавства і бібліографії ЛНУ ім. І. Франка Наталія Демчук.

Щодо самих електронних книжок, то, на думку доцента, зміна форми документа –  процес об’єктивний і неминучий. Отож його слід розглядати у щонайширшому цивілізаційному контексті.

“Вимоги до змісту документа, власне, трансформація категорії змісту як такої, що є первісною і визначальною, мають беззаперечні причинно-наслідкові зв’язки,  – каже Наталя Демчук. – Відповідно, запитання про те, чи не витісняє електронна книга всі інші, є штучним і провокаційним. У кожного з цих видань – спеціальні і специфічні завдання, які вони виконують з огляду насамперед на читацьку аудиторію. Книга лише тоді стає книгою, коли її прочитає, або, мовою бібліопсихології, привласнить не автор”.

Перш за все книжки в електронному вигляді допомагають у навчанні та науковій роботі, адже дуже часто наукової літератури просто не вистачає для всіх. Як розповідає заступник директора з наукової роботи Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І.Франка Ірина Цвіркун, нині книгозбірня не може ідеально забезпечити підручниками всіх студентів через складну фінансову ситуацію. Офіційно потрібен один підручник на трьох студентів. Як вихід із цієї проблеми пані Ірина пропонує створювати у ВНЗ електронні бібліотеки.

– Для навчання студентів необхідно мати електронну бібліотеку, – говорить пані Ірина. – У ній має бути не лише все, що потрібно студентові для навчання безпосередньо (підручники й посібники), але й праці викладачів, монографії, методичні рекомендації, періодичні видання, вісники університету. Власне така бібліотека мала би бути продуктом університету, який би допомагав у дистанційному навчанні. Також є відповідні комп’ютерні класи, і саме вони мали б забезпечувати доступ до електронних видань. Проте наразі цих новацій не введено, і студентам доводиться самим шукати такі джерела.

Незважаючи на такі перешкоди, електронні книжки все ж є популярними. Свідченням цього може бути також поширення спеціального портативного пристрою e-book для читання. В середньому цей пристрій може вміщати до 32 Гб інформації, тоді як одна сторінка займає всього 2 Кб. Виглядає як невеликий кишеньковий комп’ютер, який можна взяти зі собою та зручно використовувати.

– Екран електронної книги створений на основі технології електронного чорнила. Сам екран виглядає як звичайний аркуш паперу. Електронний папір вважається більш зручним для читання, на відміну від стандартних дисплеїв. З дисплея можна читати при прямому сонячному світлі без впливу на чіткість. Є такі електронні книги, в яких є сенсорний екран і вони імітують гортання сторінок. Добрий е-book  коштує від 290 до 500 доларів, – розповів консультант із продажу гіпермаркету “Фокстрот” Андрій Миськів.

Такі електронні пристрої дуже зручні в користуванні. Любителі електронних книжок кажуть, що літературні новинки легше знайти в електронному вигляді.

– Книги в електронному варіанті зручні, коли кудись їдеш. Тоді кидаєш файл у телефон чи на е-book і читаєш собі, навіть якщо темно в поїзді чи маршрутці – підсвітка ж працює, – розповіла любителька електронного читання Ірина Мещерякова. – А ще це дешевше, точніше безплатно, хоч і завдає збитків книговидавцям. Проте читати з екрана комп’ютера – тортури, голова  може боліти, а роздруковувати – шкода паперу. Тому найчастіше використовую спеціальний пристрій для читання.

Нерідко після електронного варіанта читачі купують звичайну книгу, щоб потім повністю насолодитись відчуттям реального паперу.

Провідний бібліограф відділу наукової бібліографії Львівської національної наукової бібліотеки ім. В.Стефаника Уляна Журавчак вважає, що в результаті спілкування з електронною книжкою губишся десь між склом монітора і мишкою, яку незмінно тримаєш під долонею. Всі тексти за склом у подібному вигляді і всі читаються з допомогою кліків технічного засобу.

– Як на мене, це примітивізує процес читання, не сприяє розвиткові фантазії та уяви. Людина збіднюється, бо не має тієї широти гами відчуттів, що при спілкуванні з паперовою книжкою. Паперова книжка має свою душу, може подертися, може змінитися під час її читання різними людьми – і це споріднює її з людиною, – розповідає Уляна. – В електронному форматі можна читати те, що потрібно для виконання якоїсь конкретної роботи, завдань. Але те, що ти хочеш відчути, посмакувати і залишити в серці як згадку, повинно бути реальним, не віртуальним.

Вікторія Листопадська