Інтелектуальний розвиток з раннього віку – шанс досягнути більшого у житті чи втрачене дитинство?

Що таке дитинство? Багато іграшок, розваг, забав з іншими дітьми і просто безтурботне проведення часу. Проте нині для багатьох малюків схема дитинства стає зовсім іншою: з 1,5 року – англійська, з 2-х – математика, у 3 роки – читання, малювання, а ще танці, музика, басейн. Дитина ще не встигає опанувати рідну мову, як батьки віддають її вивчати іноземні. Під впливом мамів, які хваляться досягненнями своєї малечі, інші батьки також віддають своїх діток у різні заклади раннього розвитку. Не останню роль відіграє і вплив закордонної моди, де практика раннього розвитку дітей має значно тривалішу історію.

Міра в усьому

Ранній розвиток стає дедалі популярнішим серед батьків. Причини різні. Одні вважають, що чим більше малеча опанує з дитинства, тим більше досягне у житті. Інші просто надто заклопотані роботою і кар’єрою й вважають, що так зможуть компенсувати брак уваги дітям. Є батьки, які віддають діток у різноманітні центри розвитку, бо свого часу самі не мали змоги їх відвідувати.

– Про те, що з дітьми треба займатися, їх розвивати, говорять майже всі спеціалісти. Більшість батьків не є педагогами, психологами, тож вважають за краще віддати своє чадо в руки дипломованих спеціалістів, – розповідає Марина Романенко, керівник проекту Міжнародної дитячої академії ФасТрекКідз. – Дехто починає займатися з дітьми вже з 1,5-2 років, та в основному – з трирічного віку.

Центрів раннього розвитку, які пропонують найрізноманітніші напрямки підготовки дітей, наприклад, вивчення іноземних мов, комп’ютерів, читання тощо, нині є дуже багато. Та перш ніж віддати малечу в такий заклад, важливо, щоб вона була до цього готова. Як розповіла пані Марина, іноземні мови можна вивчати якомога раніше, адже вивчення мови в ранньому віці – це природно для дитини. І якщо дорослим потрібні значні зусилля, то малечі все дається значно простіше, адже всі механізми, які скеровані на вивчення мови, закладаються до п’яти років. І найкраще, якщо це буде не просто вивчення окремих слів, а мови спілкування як такої.. А ось опановувати читання, у класичному розумінні, співрозмовниця рекомендує не раніше як у 4 роки. Та якщо дитині це не вдається, то краще процес навчання відкласти до того моменту, коли малеча зрозуміє, чого від неї хочуть.

–  Маленьку дитину не можна змушувати вчитися читати, треба набратися терпіння й проводити уроки читання тоді, коли малечі буде цікаво, коли вона сама цього захоче, – продовжує пані Марина.

Щодо комп’ютерів, то тут поспішати в жодному разі не треба. Дитинка може починати знайомитися з віртуальним світом і в два роки, і в шість, головне, аби сам процес був під пильним оком батьків.

Навчити вчитися

Та все ж, на думку співрозмовниці, у ранньому віці для розвитку дитини важливіші зовсім інші навики, аніж знання комп’ютерів чи вміння читати.  

– Від народження і до 8 років закладаються риси характеру, – каже співрозмовниця, – ставлення дитини до певних речей, формуються навички, наприклад, уважність чи неуважність, уміння або невміння спілкуватися, впевненість або невпевненість, а також цілеспрямованість, працьовитість, толерантність, доброта, співчутливість, уміння працювати у команді. Те, що їй закладуть у дитинстві, буде працювати або на людину, або проти неї упродовж усього життя. Малеча може не вміти читати, але якщо її навчити вчитися, то вона це опанує дуже швидко.

Проте бажання дитини та батьків часто різняться. Матусі й татусі часто прагнуть дати дитині все й відразу, а малеча може хотіти зовсім іншого: не вивчати іноземні слова, а побути біля мами чи побавитися. Саме через це відвідування дитячих закладів може викликати в дитини стрес. Щоб цього уникнути, слід ретельно обирати заклад для чада й переконатися, що дитині там добре.

– Період адаптації в кожної дитини триває по-різному. У такі моменти малеча може плакати, сумувати за батьками. Це може тривати від кількох хвилин до кількох місяців, тому батькам треба стежити за дитиною: чи швидко заспокоюється, чи ввечері її забирають веселою, що розповідає про заклад, зрештою, чи чекає моменту, щоб туди піти, чи навпаки – шукає причини, аби не йти. Якщо упродовж тривалого часу тенденція не змінюється: дитина не хоче відвідувати заклад, просить залишитися вдома, треба його змінювати, а не змушувати малечу силою робити те, чого вона не хоче.

Олена Дубровіна

Лілія Саляк,
психолог Львівського обласного дитячого психоневрологічного диспансеру:

– Багато батьків роблять помилку, коли вже з 1,5-2 років віддають дітей у різноманітні заклади раннього розвитку, гуртки. Надмірне навантаження може призвести до виснаження дитини. Обираючи певний заклад, варто зважати, до чого у малечі є нахил. І виявляти їх у ранньому віці.

Якщо дитина не хоче відвідувати якісь курси, а батьки  її  примушують, бо вважають, що так буде краще, то у результаті в дитини може виникнути повна відраза.

Ще одна помилка батьків: у дітях вони намагаються реалізувати те, до чого прагнули самі, але не могли цього досягти. Наприклад, мама хотіла навчитися танцювати, але танцювальної школи так і не відвідувала, і тепер прагне, аби дитина танцювала, хоча малеча не має хисту до танців. Тому батькам треба прислухатися до бажань дітей, а не до своїх.