Сполучені Штати відчувають брак кваліфікованої робочої сили

Світ уже, здається, й забув про фінансову кризу, що добряче попсувала всім нерви і гаманці. Однак фахівці попереджають: глобальні фінансові ринки залишаються неврегульованими, і одужання, що так стрімко почалося в 2009 році, нині відчутно загальмувалося. Порада одна – тільки великі державні витрати й значна підтримка фінансової системи з боку центральних банків здатні запобігти сповзанню в другу Велику депресію. Особливо це актуально для Сполучених Штатів, які за довгі роки процвітання звикли до рівня безробіття близько 5% і стійкого зростання споживання. Даніель Гросс, директор Центру досліджень європейської політики, впевнений, що американська економіка конче потребує масштабної структурної перебудови. Зокрема, США мають відмовитися від моделі економіки останнього десятиліття, заснованої на збільшенні споживання й житлового будівництва, нарощуючи натомість експорт промислової продукції. Але це легше сказати, ніж зробити.

Структурні зміни переорієнтації на експорт будуть складними й потребуватимуть багато часу, в основному, через те, що виробництво високотехнологічних товарів, які Америці варто експортувати, вимагають кваліфікованої робочої сили, а вона значною мірою втрачена і її за одну ніч не відновиш. Протягом останніх 10 років лише обробна промисловість США втратила близько 4 мільйони працівників, які перейшли на привабливіші місця в сфері обслуговування й будівництві. За цей час люди втратили виробничу кваліфікацію, водночас не набувши достатньох добрих професійних навичок на нових робочих місцях. Зараз будівельники, соціальні й банківські працівники зазнають масових скорочень, не маючи можливості знайти іншу роботу, оскільки через втрату кваліфікації не можуть бути задіяні у високотехнологічному виробництві.

Таким чином, пост-кризова американська економіка зіткнулася з фундаментальною невідповідністю між кваліфікацією нинішньої робочої сили і вимогами сучасного експортноорієнтованого виробничого сектору. Американці завжди пишалися гнучкістю свого ринку праці, але навіть найвищий ступінь цієї гнучкості не може перетворити безробітних ріелторів і страховиків на кваліфікованих промислових робітників.

Подібні проблеми довго і болісно переживала Німеччина, де після об’єднання  спостерігався споживчий і будівельний бум з цілковитою зайнятістю й дефіцитом поточного балансу. Коли пік цього буму минув у 1995 році, мільйон німецьких будівельників був звільнений й не міг знайти іншу роботу. Німецька економіка ввійшла в десятиліття високого безробіття й повільного зростання. Якщо навіть педантичним німцям знадобилося більше 10 років для того, щоб стати експортними лідерами, то в американців це може зайняти ще більше часу.

Ба більше, з появою євро Німеччина одержала вигоду від штучної підтримки своєї валюти в Південній Європі, що переживала навіть сильніший будівельний бум, ніж у США, надаючи таким чином німецьким експортерам ринки, які зростають, і невелику конкуренцію. На противагу цьому, американський долар прив’язаний до юаню. А Китай, що друкує їх, має найбільшу експортну галузь у світі, яка стрімко розвивається.

Експерти навіть не беруться прогнозувати, скільки часу знадобиться Америці, щоб пристосуватися до нових умов. Американська економіка навіть і не думала рухатися в правильному напрямку. Скорочення випуску продукції й зайнятості у виробництві навіть прискорилося.

Доки ця тривожна тенденція зберігається, тільки потужними й тривалими фіскально-грошовими вливаннями можна підтримувати внутрішній попит. А з огляду на те, що багато товарів уже не виробляють у Сполучених Штатах, стимулюючі заходи залучають все більше імпорту, що, своєю чергою, ще відчутніше підриває торговельний баланс. Америці потрібна ґрунтовна структурна перебудова, щоб відновити конкурентно­здатність країни на світових ринках – впевнені експерти. Але наразі до їхніх порад не дуже то й прислухаються.