Ліліана Грицишин, представник Львівської облдержадміністрації у Тюрингії

Уже близько п’яти  років Львівська обл­держадміністрація співпрацює з Німеччиною. Посередником між двома країнами є львів’янка у минулому, а сьогодні представник Львівщини в Тюрингії – Ліліана Грицишин. Під час останнього візиту пані Ліліани до України “Пошта” мала нагоду поспілкуватися про те, як просувається співпраця між країнами та про майбутні плани німецьких фахівців у нашій країні...

– Пані Ліліано, розкажіть, будь ласка, відколи Тюрингія співпрацює з Львівщиною?

– Облдержадміністрація підписала угоду про співпрацю з Тюрингією 18 жовтня 2005 року. Документ підписали після вдалої реалізації проекту “INTER GET UP” (створення паспортів підприємців) iз програми NTERREG IIIC (структурні фонди).  Цей проект засвідчив користь і затребуваність наших дій, тому ми вирішили зробити співпрацю постійною.

Тоді екс-голова обладміністрації Петро Олійник і екс-міністр-президент Діетер Альтгауз Тюрингії підписали договір про співпрацю у сфері науки, техніки, охорони навколишнього природного середовища. До  того часу існувала лише вибіркова співпраця, яка базувалася на моїх зв’язках у Німеччині та Львівщині. Свого часу моя сім’я  виїхала до Німеччини за програмою “Green Card”. Відтоді намагаюсь підтримувати зв'язок з Україною у різний спосіб, а 3 вересня 2009-го стала офіційним представником Львівщини в Тюрингії.

– Які останні проекти вдалося реалізувати завдяки цій співпраці?

–  Єврокомісія виділяє гроші європейським країнам для удосконалення інфраструктури. Тюрингія використовує їх, розділяючи із регіонами-партнерами, зокрема  Львівщиною, Малопольським воєводством, французькими регіонами Франс-Комтре та Пікарді, а також районом Есекс в Англії. Найкраще співпраця налагоджена з Малопольським воєводством та Львівщиною.

– Чи передбачає співпраця навчання фахівців, зокрема в галузі охорони довкілля?

– Такі плани є. Наступного року ми хочемо розробити програму, що допоможе українським спеціалістам, які працюватимуть над вирішенням екологічних проблем, стажуватися у Німеччині. Це триватиме близько двох-трьох місяців. Ідея створити таку програму виникла під час відві­дин Стебницького заводу “Полімінерал” та Калуської “Оріани”. Я стикнулася з тим, що на місцевих заводах працюють в основному люди пенсійного віку. До того ж не вистачає спеціалістів у різних галузях охорони довкілля. Тому буде доцільно залучати  до стажування випускників Львівської політехніки, які після навчання в Україні зможуть відразу отримати іноземний досвід.

–  Чи були зауваження  німецької сторони щодо поганої екологічної ситуації в області?

–  По-перше, німці такі люди, які не будуть висловлювати своє незадоволення, тим паче з таких делікатних питань. По-друге, вони добре пам’ятають свою недавню історію. Адже Тюрингія – це Східна Німеччина і їм пощастило, що вони безболісно об’єдналися з рештою земель Німеччини. Не було перехідного періоду, як в Україні після розпаду  Радянського Союзу, коли не було чітких програм, певного шляху, а все доводилося робити, покладаючись на інтуїцію.

–  Які проекти вдалося реалізувати за час співпраці Львівщини з Тюрингією?

–  Вдалим можна вважати проект “INTER GET UP” – паспорт підприємця. Цей досвід запозичений Німеччиною у французів. Якщо хтось хоче заснувати фірму в Тюрингії і заручитися фінансовою підтримкою держави, повинен мати паспорт підприємця. Документ має вигляд книжечки, де є низка відповідних сторінок із позначками, які засвідчують консультацію юриста, курс бухгалтерії і тому подібне. Це підтверджує, що людина має багаж знань необхідний для свого починання. Такі паспорти також мають підприємці в Болгарії, Польщі, Словаччині та Франції. Українському підприємцю він допомагає заснувати фірму, а також  налагодити стосунки зі своїми колегами за кордоном. Основна мета програми в об’єднанні людей з єдиною метою, а також обмін досвідом, який дозволяє пришвидшити кар’єрний ріст. Крім того, Тюрингія на 50% фінансує існування центрів, так званих “бізнес-інкубаторів”. В Україні теж були думки про створення спеціальних центрів, але через фінансову кризу це не вдалося реалізувати. Думаю, що в близькому майбутньому це стане необхідністю, адже на середньому підприємстві тримається весь світ і Україна теж.

– Які проекти наразі плануєте?

– Зараз стартував проект “CHAMPIONS“. У ньому беруть участь 13 партнерів із семи країн, серед яких і Львівщина. Проект передбачає інформаційне забезпечення будівлі аеропорту та розробку транспортних шляхів від летовища до найвідвідуваніших точок міста. До прикладу, в Ерфурті від летовища до вокзалу без проблем можна дістатися трамваєм, але таке сполучення має мінімум міст. Великий недолік львівського аеро­порту – відсутність інформаційних таблиць. Турист й гадки не має, куди піти погуляти і що відвідати. Оснащення інформаційними таблицями та належне забезпечення транспортними шляхами пожвавить туризм, що підтверджує досвід інших країн. Проект “CHAMPIONS” буде представлений на Х Міжнародному економічному форумі.

Одна з останніх ідей – запросити німців до інвестування у створення філії Львівського історичного музею у місті Винники, яке свого часу мало назву Вайнбергер (Винні гори). Також маємо надію, що до 925-річчя Звенигорода нам вдасться за німецькі гроші облаштувати там заповідну зону.

–  Що німці знають про Україну і чи змінюється їхня думка після відвідин нашої країни?

–  Після візиту в Україну німці наче стають іншими. Звісно, тут  не ходять ведмеді, але слід Радянського Союзу досі відчувається. У січні 2005 року я відвідувала Львів з держадміністрацією Тюрингії. Керівник одного з відділів адміністрації, доктор Гьоргмаєр, був вражений архітектурою міста. Мені з колегами не вдавалося завести його до готелю навіть о другій  ночі. Таким чином твориться найкраща промоція Львова, коли привозиш людину до міста і показуєш його красу. Ніщо так сильно не провокує людину до співпраці з областю, як власні відчуття, адже будь-яка співпраця тримається на конкретних людях. Я переконана, що ми розпочали працювати з тими людьми, які справді небайдужі до того, що роблять.