Президент Венесуели Уго Чавес наказав розкопати могилу Симона Болівара

Відомий своїми непередбачуваними витівками “червоний” полковник поставив під сумнів загальноприйняту причину смерті великого борця за незалежність Латинської Америки. Досі ніхто не сумнівався, що Симон Болівар у 47 років помер від туберкульозу. Але президента Венесуели, судячи з усього, не влаштовує така прозаїчна причина смерті кумира всіх латино­американців.

Уго Чавес упевнений: “Визволителя” не брали хвороби, він мусив сконати у боротьбі. Оскільки жодної битви у момент смерті Болівара не знайшлося, Чавес висунув власну версію – Симона Болівара могла отруїти колумбійська буржуазія на чолі із Франсіско Сантандером, одним із героїв війни за незалежність Колумбії.

Трохи історії. Почавши як однодумці, Болівар і Сантандер до 1828 року стали непримиренними ворогами, і ще за життя Сантандера обвинуватили в організації замаху на національного героя Латинської Америки. Його навіть засудили до страти, але великодушний Болівар його помилував і вислав з Латинської Америки. Франсіско Сантандер повернувся на батьківщину тільки після смерті свого політичного суперника.

Версія Чавеса, звичайно, оригінальна і доволі романтична. Однак пошук підтвердження факту смерті “Визволителя” від рук “проклятої буржуазії” ускладнюється низкою причин. По-перше, Симон Болівар, який помер 1830 року, був первісно похований у місті Санта-Марта (що на території сучасної Колумбії), і тільки через 12 років його рештки перенесли до Національного пантеону в столиці Венесуели Каракасі. Для того щоб довести або спростувати гіпотезу про отруєння, саркофаг Болівара розкрили, а останки ексгумували. Однак, нагадаємо, що існує 16-літня перерва між перепохованнями. Отож, для того, щоб довести, що ці рештки дійсно належать саме національному героєві Латинської Америки, наприкінці серпня були ексгумовані останки двох його рідних сестер – Хуани та Марії-Антонії.

По-друге, у лютому 2010 року колумбійські історики виявили в церковних архівах міста Санта-Марта (нагадаємо, саме там спочатку поховали Симона Болівара) офіційне свідоцтво про смерть, складене 20 березня 1830 року, через три дні після смерті Болівара. Новина про цю знахідку, що надзвичайно вдало збіглася з майже 200-річчям незалежності Венесуели, рознеслася насамперед колумбійськими засобами масової інформації, і подальша доля цього документа, який по­обіцяли відправити на реставрацію, досі не відома. Про те, що саме написано в графі “причина смерті”, колумбійські мас-медіа чомусь не написали, однак в останніх публікаціях тамтешніх газет мигцем прослизає – “туберкульоз”. Тобто, цілком відповідно до історичної традиції й  усупереч теорії Уго Чавеса про змову і отруєння.

Аналітики впевнені, що одіозний венесуельський президент, який опинився в частковій ізоляції, насправді не стільки переймається історичними загадками, скільки намагається використати постать національного лідера Латинської Америки для виправдання політичного сьогодення політичним минулим. Мовляв, і тоді клята буржуазія нищила борців за свободу, і тепер не менш кляті Сполучені Штати (а заодно і їхня поплічниця Колумбія) тільки й мріють, як знищити майже соціалістичну Венесуелу загалом і її лідера Уго Чавеса зокрема. Та й внутрішня венесуельська опозиція впевнена, що президент вдався до міфологізації свого кумира, щоб відволікти народ від реальних проблем. А доки вони сперечаються, кістки Болівара віддали вченим. Може, щось і знайдуть?

Довідка

Симон Болівар (1783, Каракас – 1830, Санта-Марта, Колумбія) – лідер боротьби за незалежність іспанських колоній у Південній Америці. Звільнив від іспанського панування Нову Ґранаду (сучасні Колумбія і Панама) та підлеглі їй території, Венесуелу та провінцію Кіто (сучасний Еквадор). У 1819 – 1830 роках – президент Великої Колумбії, утвореної на території цих країн. У 1824-му звільнив Перу і став керівником утвореної на території Верхнього Перу Республіки Болівія (1825), названої на його честь. У 1813 році проголошений Національним конгресом Венесуели “Визволителем”.

Джерело: wikipedia.org