Польща переживає газову лихоманку

Надія на енергетичну незалежність від Росії і, можливо, навіть на отримання надприбутків називається сланцевий газ. Запаси цього, ще недавно екзотичного, природного газу в Польщі оцінюються у 1,5 – 3 трильйони кубометрів, що може покрити потреби країни на довгі десятиліття.

У Вашингтоні днями відбулася міжнародна конференція, присвячена сланцевому газу, в якій взяла участь делегація польських представників влади й бізнесу. Це один з перших практичних результатів міжурядової угоди США та Польщі, підписаної міністрами закордонних справ Радославом Сікорським і Гілларі Клінтон. Дві країни зобов’язалися співпрацювати в галузі розвитку технологій видобутку природного газу зі сланців. Сполучені Штати в цій сфері посідають перше місце у світі й уже сьогодні одержують зі сланцю 10% спожитого в країні газу.

Якщо такий газ почнуть видобувати в Польщі, Угорщині та Україні, де також є поклади сланцю, це стане величезною проблемою для російського “Газпрому” і самої Росії, оскільки означатиме падіння її політичного впливу. Адже газова дипломатія стала головною зброєю зовнішньої політики Кремля.

Однак наразі це лише мрії. Польщі (про Україну взагалі помовчимо) до США ще дуже далеко. Наші сусіди лише розпочали геологічні дослідження, в яких візьмуть участь такі транснаціональні монстри, як “Chevron”, “ExxonMobil” і “Conoco-Philips”. За найскромнішими оцінками, якщо дослідження підтвердять обсяги запасів газу, реальний видобуток може розпочатися тільки через 10 – 15 років.

Окрім геологічних та економічних проблем, “сланцева мрія” має ще й вельми неприємну екологічну складову. “Видобуток сланцевогго газу в Європі в значних обсягах просто не можливий. Головна проблема – велика щільність населення”, – вважає уповноважений з питань енергетики й будівництва АЕС “Темелін” (Чехія) Вацлав Бартушка.

Та й самі американці на власному досвіді відчули, що видобуток сланцевого газу – досить ризикований процес. Для прискорення буріння та збільшення обсягів видобутого газу в свердловину під високим тиском запомпують змішану з піском та хімічними елементами воду. Цей метод називається “гідравлічний розрив шару”. Економічно він вигідний. Водночас американське агентство захисту довкілля (US Environmental Protection Agency) наголошує на тому, що надсекретні хімічні розчини, які використовують при гідророзривах, дуже токсичні. Вони забруднюють підземні водоносні шари, що може обернутися локальними екологічними катастрофами.

Тож не дивно, що, попри загальну сланцеву ейфорію, деякі польські політики й фахівці попереджають про ймовірність даремних надій. Віце-прем’єр і міністр економіки Вальдемар Павляк дуже жорстко застеріг від думки, що завдяки запасам сланцевого газу Польща повинна переглянути довгострокові контракти з “Газпромом”. “Можливий видобуток газу зі сланцю – це цікаве майбутнє, але треба реально оцінювати й витрати, які з цим пов’язані. Сланцевий газ – це мрії й бажання, газ із Росії – це дійсність”, – відзначив Вальдемар Павляк. З ним солідарний і глава польського геологічного інституту Генрик Єзірські, який заявив, що тільки через п’ять років узагалі буде зрозуміло, чи насправді в Польщі є сланцевий газ і якщо є, то в яких обсягах.

Юлія Горбатюк

До теми

На сьогодні в Україні знайдено 11 покладів сланцю, а також одне Болтиське родовище у Кіровоградській області, повідомив  головний спеціаліст відділу геології нафти і газу Державної геологічної служби Іван Стрижак. 

“Поклади сланцю є у Волинсько-Подільському вугільному басейні, у Карпатах, Криму, в Дніпровсько-Донецькій западині на Українському щиті. Саме в цих районах потрібно проводити потужні геолого-розвідувальні роботи, оцінювати, наскільки сланці газоносні”, – зазначив експерт. Своєю чергою, екс-уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський повідомив, що на Кіровоградському родовищі разом із литовською компанією уже три роки реалізується невеличкий пілотний проект щодо видобутку сланцю та його переробки. “Але сланцевий газ на 100% не замінить традиційного газу, який завжди буде рентабельніший. Крім того, у світі існує лобі “Газпрому”, з його мережами по всій Європі”, – наголосив Соколовський.

За словами в. о. директора Інституту газу НАН України Олександра П’ятничка, видобування сланцевого газу – дуже капіталомісткий процес. “Досвід розробки найбільшого родовища у Штатах показав, що ціна буріння однієї свердловини: 2 – 4 тисячі доларів. За останні 15 років вони пробурили 11 тисяч свердловин і гідророзривів. Тому ціна на сланцевий газ піднімається до 250 – 300 доларів за тисячу кубометрів”, – зазначив науковець.

Джерело: gazeta.ua