Кажуть, що найкращі подорожі спонтанні. Наслухавшись багато захопливих і не дуже відгуків про Італію, вирішили на власній шкурі спробувати країну піци і пасти.

Щоправда, спочатку наш шлях проліг через сусідню Польщу. Виявилося, що добиратися до омріяної країни-чобітка через сусідів набагато дешевше. Так авіапереліт із Катовіце до Бергамо «виніс» усього 300 грн. Якихось дві години польоту – і наші ноги ступили на землю «макаронників». Запах – те, що одразу дає зрозуміти що ти в Італії. Особливий солодкавий аромат ще в аеропорту починає лоскотати ніздрі і переслідує тебе впродовж усієї мандрівки країною. Визначити походження цього запаху нам так і не вдалося, (ми припустили, що це спеціальний мийний засіб яким вилизують під’їзди в Італії).

Інше, що здивувало, як тільки ми вийшли з аеропорту на автобусну зупинку Бергамо, – купа недопалків і сміття. Уже пізніше, як ми помітили в Мілані, що самі італійці не надто задумуються над тим, аби викидати дрібне сміття в урни. Проте служба прибирання у них діє чітко і за графіком – двічі на день місто прибирають спеціальні машини і двірники. Водночас із таким ставленням до чистоти милує око любов міланців до квітів. Майже усі їхні балкони нагадують оранжереї.

Сам Мілан справді вражає. Кожен поціновувач мистецтва знайде тут музей чи пам’ятку архітектури на свій смак. Мандрівники можуть відвідати грандіозний музей Леонардо да Вінчі, музей сучасної фотографії, кафедральний собор (більш відомий як Дуомо), театр Ла Скала, павільйон сучасного мистецтва та багато іншого. Крім того, на кожному кроці вам зустрічатимуться як звичні пам’ятники відомим італійцям, так і дуже дивні об’єкти, як, наприклад, міні-колізей із забетонованих металевих стільців.

Що ж до транспорту, то в Мілані до ваших послуг метро, трамваї, автобуси та таксі. Останній вид, звісно, – найдорожчий. Вартість ж одного проїзду в інших становить євро. Проте можна купити денний квиток за три євро і кататися скільки душа бажає. Ще одним альтернативним видом транспорту є велосипеди, їх багато на вулицях Мілана. Туристи теж можуть провести день на двох колесах, взявши велосипед напрокат на спеціальних велостоянках. Багато міланців роз’їжджають на скутерах та мопедах.

Мілан цілком виправдовує назву «місто піци». Піцерії у місті зустрічаються на кожному кроці, тож скуштувати знаменитої італійської піци чи пасти можна без проблем. Загалом ціна на кожен з цих смаколиків становить від 5 до 15 євро, залежно від додатків до них. Ціни ж на напої можуть дещо шокувати. Банка коли чи фанти коштує 2,5 євро. Дешевше обійдеться замовити кварту добротного вина, яка коштує всього 1,5 євро. Можна прожити і на продуктах зі супермаркету. Майже щодня у них суттєві знижки на низку продуктів харчування. Смачно попоїсти можна фактично за копійки.

Нема проблем і з проживанням. У Мілані досить багато одно-, дво- і три-зіркових готелів. Найкраще, на мій погляд, зупинятися в двозірковому. Ночівля однієї людини у ньому обійдеться близько 25 євро. Такого сервісу, як в двозірковому готелі Мілана, ви не отримаєте навіть в чотиризірковому готелі в Україні. Просторі кімнати, зручні ліжка, телефон і телевізор, чистий санвузол і душова кабінка, білосніжні рушники, безкоштовний сніданок дозволяють справді добре відпочити.

А ще Мілан – місто багатьох національностей. На перший погляд може навіть видатися, що самих італійців тут значно менше ніж гостей. Багато в місті африканців та індусів. В основному місцем їх роботи є вулиця, де вони намагаються продати туристам всякий непотріб  – від безглуздих іграшок і пістолетів з мильними бульбашками до жіночих сумочок та гламурних блискучих капелюхів. Також багато зустрічається і арабів. Правда, до роботи вони не надто надаються, навіть продавати всякі дурнички, зазвичай вони намагаються всякими способами виманити гроші у туристів. Тому самі міланці радять триматися від них подалі.

Загалом відвідини Мілана, залишають багато позитивних емоції. Буде що розказувати про поїздку своїм друзям і родичам.